Міністерство юстиції виявило ознаки статевої дискримінації в окремих положеннях Кримінально-виконавчого кодексу України.
Як повідомили УНІАН у прес-службі Мін‘юсту, такий висновок було зроблено за результатами гендерно-правової експертизи, проведеної Міністерством юстиції.
За словами міністра юстиції Олександра ЛАВРИНОВИЧА, Кодекс досліджувався на відповідність міжнародним актам, чинним для України - Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року; Мінімальних стандартних правил ООН поводження з ув'язненими (1955 р.); Європейської конвенції про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (1987 р.); Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1984 р.); Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок (1979 р.); Європейським пенітенціарним правилам (2006 р.); Правилам ООН, що стосуються поводження з жінками-в'язнями та мір покарання для жінок-правопорушників, не пов'язаних з позбавленням волі (Бангкокські правила) (2010 р.).
За підсумками експертизи Мін’юст вважає дискримінаційними положення статті 141 Кодексу, відповідно до якої діти засуджених жінок можуть передаватися їх родичам за згодою матері.
Як зазначається в експертних висновках, ця норма Кодексу є дискримінаційною за ознакою статі по відношенню до чоловіків і надає певні привілеї жінкам, які не пов’язані з біологічними відмінностями між статями. При цьому Мін‘юст посилається на статтю 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок визначено, що Держави-сторони вживають усіх відповідних заходів з метою забезпечити, щоб сімейне виховання включало правильне розуміння материнства як соціальної функції і визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу. Крім того, як ідеться у висновку, відповідно до Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей.
У зв’язку з цим Міністерство юстиції рекомендує внести зміни до кримінально-виконавчого законодавства в частині отримання згоди батька на передачу дитини родичам. Висновок Мін’юсту щодо наявності у Кодексі дискримінаційних норм направлений на ознайомлення до Верховної Ради України як органу, що ухвалив указаний законодавчий акт.
В експертному висновку також відзначається наявність в Кодексі інших дискримінаційних норм на користь жінок. Проте, як зазначають експерти, наявність таких норм є виправданим.
Зокрема, виправданими вважаються положення, які випливають з особливих потреб жінок-ув'язнених та полягають в урахуванні природних та біологічних відмінностей і особливостей осіб різної статі.
Експерти також відзначили наявність інших ґендерно–дисбалансованих норм у Кодексі, які не пов’язані з біологічною відмінністю між статями. Проте такі такі норми також визнані виправданими з огляду на меншу небезпеку, яку жінки-ув'язнені являють для середовища. Зокрема, порівняно із засудженими чоловіками, у жіночих виправних колоніях України протягом останніх 10 років не було жодного випадку масових заворушень, групових непокор та протидії адміністрації колонії. Жінками, засудженими до довічного позбавлення волі, на відміну від чоловіків, не скоєно жодної спроби втечі з-під варти. Також протягом 2011 року в установах виконання покарань жінками було допущено в чотири рази менше порушень, ніж чоловіками.
Проаналізувавши норми Кодексу, експерти відзначили, що вони в переважній більшості забезпечують ґендерну рівність засуджених чоловіків та жінок.
З висновком експертизи можна ознайомитися на сайті Міністерства юстиції в рубриці «Нормотворча діяльність» (підрубрика «Правова експертиза нормативно-правових актів/ Гендерно-правова експертиза/ Висновки за результатами проведення гендерно-правової експертизи актів законодавства/ 2011 рік»).
*** Гендерно-правовову експертизу чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів Міністерство юстиції здійснює відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» та постанови Кабінету Міністрів «Про проведення гендерно-правової експертизи» від 12 квітня 2006 року.
Кримінально-виконавчий кодекс України визначає принципи виконання кримінальних покарань, правовий статус засуджених, гарантії захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядок застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; систему органів і установ виконання покарань, їх функції та порядок діяльності; нагляд і контроль за виконанням кримінальних покарань, участь громадськості в цьому процесі, а також регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання.
