Маяковський народився 19 липня (за старим стилем 7 липня) 1893 року в селі Багдаді Кутаїської губернії Росії (нині - Грузія). З 1902 року навчався в гімназії в Кутаїсі, потім у Москві, куди в 1906 році після смерті батька переїхав разом з матір'ю і двома сестрами. У 1908 році був виключений з гімназії за несплату грошей за навчання, сказано в підготованій РІА Новости біографічній довідці.
У 1908 році, захопившись ідеями соціал-демократії, Володимир Маяковський вступив e Російську соціал-демократичну робітничу партію, брав участь у підпільній роботі. Тричі був арештований, 11 місяців провів у одиночній камері Бутирської в'язниці, звідки був звільнений у січні 1910 року на поруки матері, після чого вийшов з партії. У в'язниці почав писати вірші.
На тему: У містах України відзначили 199-у річницю з дня народження Тараса Шевченка
У 1911 році вступив у Московське училище живопису, скульптури й архітектури, де зблизився з кубофутуристами. У 1912 році опублікував перший вірш "Ніч" у футуристичному збірнику "Ляпас суспільному смаку". Брав участь у художніх виставках сучасного мистецтва, виступав з читанням своїх віршів.
У 1913 році вийшов його перший збірник "Я" (цикл з чотирьох віршів). У грудні 1913 року в петербурзькому театрі "Луна-парк" була поставлена, за участі автора, трагедія Маяковського "Володимир Маяковський", в якій поет виконав головну роль.
Маяковський разом з членами групи кубофутуристов брав активну участь у "футуристичних турне" по Росії - колективних виступах з лекціями і читанням віршів. У виступах були сильні елементи театралізації, епатажу (викликає манера поведінки, незвичайні одяг, грим).
У лютого 1914 року за публічні виступи він був виключений з училища.
У 1915 році поет співпрацював з журналом "Новий Сатирикон", де опублікував низку сатиричних та гумористичних віршів ("Гімн судді", "Гімн вченому", "Гімн обіду", "Ось так я став собакою" та ін.) У 1914-1915 роках написав поему "Хмара у штанах".
У 1915-1917 роках Маяковський проходив військову службу в Петрограді в тиловій Військово-автомобільій школі.
У день Жовтневої революції Маяковський був у Смольному, де знаходився ЦК РСДРП (б) і штаб повстання. Він був одним з перших діячів культури і мистецтва, хто відгукнувся на заклик радянської влади співпрацювати з нею; брав участь у перших нарадах та зборах представників культури. У період 1917-1918 років написав і опублікував "Наш марш", "Оду революції", поставив п'єсу "Містерія-буф".
До 1918 року відносяться досліди Маяковського в галузі кіно, при цьому поет виступав у ролі сценариста, режисера і актора (всього знято три фільми). Згодом Маяковський неодноразово писав кіносценарії, частина яких була реалізована.
17 грудня 1918 вперше прочитав зі сцени Матроського театру вірші "Лівий марш (Матросам)".
У березні 1919 року він переїхав до Москви, де став активно співпрацювати в РОСТ (Російське телеграфне агентство) - оформляв (як поет і як художник) для РОСТу агітаційно-сатиричні плакати ("Вікна РОСТу").
Протягом 1919 року працював над поемою "150 000 000". У 1919 році вийшло перше зібрання творів поета - "Все створене Володимиром Маяковським. 1909-1919".
З 1922 по 1925 роки Маяковський очолював літературну групу ЛЕФ (Лівий фронт мистецтв), пізніше - РЕФ (Революційний фронт мистецтв); з 1923 року по 1928 редагував журнал "ЛЕФ" і "Новий ЛЕФ".
У 1922-1926 роках поет активно співпрацював з газетою "Известия", в 1926-1929 роках - з "Комсомольською правдою". Друкувався в журналах "Новий світ", "Молода гвардія", "Вогник", "Крокодил", "Червона нива".
У 1920-х роках Маяковський активно працював (у співпраці з Олександром Родченком) над рекламою і дизайном упаковки (трест "Моссельпром", "Резинотресту", ГУМ та ін.) За свої роботи в 1925 році був удостоєний срібної медалі і диплома Виставки декоративно-прикладного мистецтва в Парижі.
У 1922-1924 роках поет здійснив кілька поїздок за кордон - Латвія, Франція, Німеччина; писав нариси і вірші про європейські враженнях: "Як працює республіка демократична?" (1922); "Париж (Разговорчики з Ейфелевою вежею)" (1923).
У рік смерті Володимира Леніна (1924) Маяковський створив поему "Володимир Ілліч Ленін".
У 1925 році поет вирушив у свою найтривалішу закордонну подорож - відвідав Кубу, Мексику і протягом трьох місяців виступав у різних містах США з читанням віршів і доповідей. По враженнях від подорожі пізніше їм були написані збірку віршів "Іспанія. - Океан. - Гавана. - Мексика. - Америка" і нарис "Моє відкриття Америки".
У 1925-1928 роках Маяковський багато їздив Радянським Союзом, виступав в самих різних аудиторіях. Тільки в 1927 році він виступив, крім Москви і Ленінграда, в 40 містах. У ці роки поет опублікував свої твори "Товаришу Нетте, пароплаву та людині" (1926); "По містах Союзу" (1927); поему "Добре!" (1927), "Розповідь ливарника Івана Козирєва ..." (1928).
Маяковський створив новаторську поетичну систему, яка багато в чому визначила розвиток як радянської, так і світової поезії.
В кінці 1920-х років поет знову звернувся до драматургії. Для театру Всеволода Мейєрхольда були написані п'єси "Клоп" (1928, 1-а постановка - 1929) і "Баня" (1929, 1-а постановка - 1930).
У лютому 1930 року, вийшовши зі складу РЕФАН, Маяковський вступив в РАПП (Російська асоціація пролетарських письменників), за що багато з його літературних соратників порвали з ним стосунки. У ці ж дні відкрилася виставка "20 років роботи Маяковського". Виставку ігнорували і партійне керівництво, і колишні колеги з Лефу (РЕФу).
Відчуження і громадське цькування збіглися з особистою драмою поета.
14 квітня 1930 у своїй робочій кімнаті в Луб'янській проїзді Володимир Маяковський пострілом з револьвера вкоротив собі віку.
Прах поета спочатку спочивав на Новому Донському кладовищі, в травні 1952 був перепохований на Новодівочому кладовищі.
Дочка - Хелен-Патриція Томпсон (Олена Володимирівна Маяковська) (1926) - доктор філософії, професор, автор книги "Маяковський на Манхеттені".
