Українська оборонна промисловість потребує більше інвестицій для завантаження усіх виробничих потужностей та розвитку військово-технічного співробітництва з іншими країнами для пришвидшення маштабування виробництва.
Як передає кореспондент УНІАН, про це сказали під час виступів учасники Міжнародного Форуму Центральної та Східної Європи VIA CARPATIA 2024.
Зокрема, заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Анна Гвоздяр відзначила, що основний стрибок у розвитку оборонної промисловості України стався у 2023 році, коли вже тривало повномаштабне вторгнення Росії:
"Дуже прикро, що ми не знайшли спроможностей зробити це значно раніше, тому що, у цілому, ми мали бути готовими з 2014 року, коли почалася війна… І 2022-й рік зустрів нас з майже нульовим виробництвом боєприпасів"
Водночас, за її словами, у 2023 році в Україні було суттєво нарощено виробництво боєприпасів різного калібру, виробництво мін і було реанімовано виробництво певних зразків озброєння й техніки.
"Але на фоні недостатку артилерійського озброєння та боєприпасів на фронті якраз з’явилися дрони", - сказала Гвоздяр.
Вона висловила переконання, що українські інновації народжуються тоді, коли Україна стикається із труднощами. Саме через нестачу боєприпасів на фронті стався різкий технологічний і кількісний стрибок у розвитку різних дронів.
Крім того, ударні дрони дальнього радіусу дії на сьогодні є певною заміною для далекобійних ракет та можливістю перенести війну на територію ворога.
Приватні розробки
Гвоздяр відзначила дуже важливу роль приватного сектора і приватних виробників.
"Ми бачимо понад 800 підприємств, які працюють у сфері оборонки. Ми говоримо про тих, які спеціалізуються на виробництві оборонки. Якщо ми говоримо про підприємства, які виробляють і цивільні речі військового призначення, то, звісно, їх буде значно більше. Понад 300 тисяч людей на сьогоднішній день працюють в оборонному секторі", - сказала заступниця міністра.
Також Гвоздяр відзначила, що ситуація у війні дуже динамічна, бо з’являються нові виклики, і ворог постійно протидіє. Зокрема, вона розповіла, як Україна відповідає на запуск Росією розвідувальних дронів, які коригують обстріли українських міст, у тому числі керованими авіаційними бомбами.
"Ми їх [ворожі розвідувальні дрони] не могли знищити, бо для нас підключати ППО – це трохи задорого, щоби збити російський розвідник, який знаходиться на достатньо високій висоті. І українські виробники достатньо швидко адаптувалися і знайшли дрони-перехоплювачі, які сьогодні достатньо успішно борються як на лінії фронту, так і над містам, збиваючи російські дрони-розвідники", - сказала заступниця міністра.
За її словами, посилення ППО є викликом на сьогодні.
"Коли ми закриємо небо над Україною якимись недорогими засобами, росіяни просто перестануть нас обстрілювати, бо це буде недоцільно", - переконана чиновниця.
До того ж, за її словами, де тільки можливо, людей треба замінювати роботизованими системами.
Своєю чергою, директор ТОВ "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас повідомив, що на тертій рік повномаштабної війни вдається багато чого у виробництві зброї.
За його словами, Україна тепер здатна повноцінно себе забезпечити українськими розробками і продуктами у питанні випуску бронеавтомобілів.
"Стосовно артилерійських систем, дійсно, САУ "Богдана" має гарні відгуки. Ми знаємо, що дуже багато ворог працює по нашим артилерійським системам, і якраз швидкість розгортання/згортання, простота застосування, захищеність боєкомплекту, бо це те, що вражається ударними дронами і призводить до повного знищення системи – це такі важливі елементи. І це вже доопрацьовується, доробляються системи вже під час використання", - сказав Бельбас.
При цьому, за його словами, війна Росії проти України показала іншу сторону того, до чого готувався Захід:
"Захід готувався до якихось високоточних систем, якихось операцій, а у випадку масованої війни і застосуванні значної кількості засобів, людей і т.д., ми бачимо перевагу більш простих систем, більш дешевих систем, перевагу кількості"
У цьому зв’язку, він сказав, що українські розробки не гірші за технічними характеристиками і дешевші за іноземні аналоги, і їх вдається швидко маштабувати.
"Українська оборонна промисловість рухається трошки швидше, ніж розвивається західний світ, ніж розвивається західна оборона промисловість", - наголосив Бельбас і нагадав, що раніше країни Євросоюзу обіцяли до березня 2024 року передати Україні 1 мільйон артилерійських снарядів калібру 1 5 5 мм, але це зобов’язання досі не виконано повною мірою, бо Україна наразі отримала 980 тис снарядів.
Водночас, він сказав, що незважаючи на зростання виробництва в рази, цього недостатньо для задоволення потреб Сил оборони України на фронті.
Як додала заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості України Анна Гвоздяр, сьогодні спроможності виробництва української оборонної промисловості більші, ніж купівельні можливості Міністерства оборони України.
"Відповідно, питання у кількості стоїть у першу чергу, точніше, воно обмежується не виробництвом, а фінансуванням. Саме тому ми оголосили кампанію зі збору коштів на закупівлю партнерами українського озброєння і техніки для українського війська і вже зібрали понад 720 млн євро на це. І ще в нас є достатньо багато вільних виробничих спроможностей, які могли б контрактуватися, покриватися, якби був бюджет", - наголосила Гвоздяр.
Вона сказала, що наразі не йдеться про розширення українських спроможностей за кордоном, тому що не вичерпуються усі виробничі спроможності всередині України.
Своєю чергою, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак розповів про складнощі у виробництві боєприпасів і чому Росія швидше виробляє боєприпаси за європейців:
"Російський боєприпас як коштував у 2022 році 600 доларів, так і зараз коштує 600 доларів… Європейський боєприпас напередодні повномаштабного вторгнення коштував 850 доларів. На початку 2024 року компанія Nammo контрактувала боєприпаси по 8 тисяч євро. Це дуже серйозно"
Разом з тим, за його словами, українські промисловці виступають за те, аби планування виробництва було хоча б на три роки, а в компанії Nammo і компанії Saab кажуть, що потрібно планування на 10 років. "Тому таке відставання насправді. І власне тому, треба шукати нові рішення", - додав Бадрак.
При цьому, він відзначив ефективність вкладення коштів інших країн в українське виробництво. За кошти Данії за два місяці вдалося виготовити 18 САУ "Богдана".
На його погляд, найбільш вагомим елементом переозброєння України має стати військово-технічне співробітництво з іншими країнами.
"В 2025 році у нас з’являться власні балістичні і крилаті ракети. До цього можна додати лише одне – можна маштабувати ці ракети самостійно і це буде повільно. А можна це робити паралельно з західними партнерами, і тоді темпи можуть збільшитися в рази", - переконаний експерт.
За його інформацією, Румунія розглядала можливість спільного виробництва крилатих ракет, які створені на базі Р-360 "Нептун". Ця ракета вже пройшла кілька модифікацій і її дальність суттєво збільшена.
Також експерт бачить переваги співробітництва у розвитку балістичних ракет, наприклад між українськими та американськими компаніями.
"За умов, якщо новий президент Трамп не буде зацікавлений надавати допомогу, то саме посилення завдяки військово-технічному співробітництву буде точно на руку американській адміністрації, тому що не треба буде надавати дозволу для того, щоби бити по російським об’єктам в глибині Росії", - наголосив Бадрак.
Він додав, що Україні у розробці ракет треба досягти дальності від 500 до 1,5 тис км, бо 12 найпотужніших російських ракетних заводів знаходяться на цих відстанях.
Гвоздяр підтвердила, що ракетна програма України розвивається. Над нею працює не лише держава, а й приватні виробники.
Як повідомляв УНІАН, наступного року промислові потужності РФ дозволять їй виробляти на 30% більше артилерійських снарядів, аніж усі країни Європейського Союзу разом узяті.
