Звільнення всіх керівників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військкоматів) – топова новина.Замінити щурів-військкомів бойовими офіцерами! Відправити хабарників у погонах на фронт! Ідея здається простою та ефективною, як удар по Керченському мосту. Але Кримський міст, на жаль, якийсь час ще простоїть, а кришталево чесні ветерани на посадах воєнкомів не розв’яжуть усіх проблем військкоматів. Принаймні швидко.

"Прийдуть ЗСУшники з війни й наведуть лад" – дуже популярна концепція. В неї легко та приємно вірити. Адже вона створює ілюзію неминучого розгрому корупції й наче звільняє від особистої війни "за все добре проти всього поганого". Типу, потерпимо поки що цих м***ків-чиновників, а потім як лайкнемо відео з колонами розтрощених Bentley під Конча-Заспою…

""Прийдуть ЗСУшники з війни й наведуть лад" – дуже популярна концепція. В неї легко та приємно вірити. Адже вона створює ілюзію неминучого розгрому корупції й наче звільняє від особистої війни"

Відео дня

Але те, що ветеран добре воював, головним чином означає лише те, що він вміє добре воювати. Зразковий командир не обов'язково стане фаховим менеджером, тим більше чиновником.

Я особисто знаю за сотню українців, які у ЗСУ на своєму місці. Це - професіонали найвищого рівня. Вони готові пожертвувати усім, вони гроблять своє здоров'я, а замість крові по їхніх венах течуть енергетики. Знаю тих, кому начхати на звання, чини, хто готовий сказати й каже в обличчя все, що думає. І більшість мають одну спільну рису: вони залишаться живими після прильотів 120-ки, але… Їх поховає гора звітів. Питання не в тому, що якісь звіти надто складні для військового. Їх просто занадто багато, й неможливо зрозуміти, навіщо всі вони потрібні, навіщо витрачати на них стільки часу.

Тому впевнений: бойові офіцери, які стануть військкомами, почують від побратимів не вітання, а співчуття. Ще раз повторю: не уявляю запеклої сміливості розвідника за нескінченними звітами військкома. Ба більше, спілкування нового військкома з місцевою владою, цинічними злодіями, тими, хто розкрадав допомогу - неминуче. Але у 2023 році у ветерана вже не залишилося нервів на таку взаємодію.

"Віддавати накази на фронті та "рулити" у військкоматі - це різне. До якої команди прийдуть ветерани? Хто буде у них у підпорядкуванні? Герої ганебних відео про мобілізацію на вулицях?"

Але й це ще не все. Віддавати накази на фронті та "рулити" у військкоматі - це різне. До якої команди прийдуть ветерани? Хто буде у них у підпорядкуванні? Герої ганебних відео про мобілізацію на вулицях? Ті, хто роками брали хабарі та думають, що через якийсь час так стане і за нового військкома? Болото.

Втім, припустімо, команду у військкоматі можна створити. Залишається питання ефективності. Виявляти та знищувати ворога - це не про те, щоб якісно та масово знаходити цивільних, які можуть стати військовими.

Нагадаю, як проходили перші хвилі мобілізації дев'ять років тому. Тоді були перші добровольці, черги біля військкоматів. Згодом черги зійшли нанівець, а план мобілізації залишився. Тоді частини стикнулися з жахливим жахом – "аватарами": по повістці до армії масово йшли п’янчуги з багаторічними хронічними захворюваннями. Воїни з таких – ніякі. А от проблем на фронті – повно.

Звісно, жоден військком-ветеран зараз не вручить таким повістки. Не буде бойовий офіцер виконувати план за будь-яку ціну. І це - плюс. А мінус у тому, що "болотні тварюки"  військкоматів виконувати план будуть, і їхня робота "на папері" буде вважатися ефективнішою.

Крім того, з 2014-го не змінилося головне - і тоді, і зараз у багатьох в голові думка: "Нехай воює хтось інший".

"Так, війна – не санаторій. Війна – це страшно, дуже страшно. Але якщо сховати голову в пісок і чогось чекати, то контрнаступ сам собою не контрнастане"

Так, війна – не санаторій. Війна – це страшно, дуже страшно. Але якщо сховати голову в пісок і чогось чекати, то контрнаступ сам собою не контрнастане. Я знаю бійців, які повертаються до підрозділу після поранення, воюють із двома, трьома та більше контузіями. Думаєте, їм та їхнім побратимам хочеться воювати більше за всіх?

В ідеальній формулі мобілізації одні воюють, інші готуються до війни, а військкоми лише відбирають. При цьому, готуються не самі по собі - є моделі зборів, підготовки. Заміна військкомів - важлива умова для покращення мобілізації, але недостатня. Корупція воєнкомів – це не основна проблема. Це лише симптом, показник того, що багато хто не хоче брати участь у війні. Втекти простіше.

І ще один наднеприємний момент. Більшість звільнених військкомів не сядуть у в'язницю. Адже довести, що колись хтось брав хабарі неможливо: біля прокуратури не буде черг з тих, хто відкосив, але тепер вирішив зізнатися, яким чином й за допомогою кого. Тому звільнені військкоми, за якийсь час, повернуться до того, що робили роками, але в іншому "теплому" місці. І ми про них ще згадаємо. Але найпопулярніший коментар під новиною про їхнє звільнення: "Відправте їх в окопи!". Тобто він про те, що служба, війна сприймається як покарання.

"Звільнені військкоми, за якийсь час, повернуться до того, що робили роками, але в іншому "теплому" місці. І ми про них ще згадаємо"

Якого HIMARSа?! Невже ця концепція допомагає виховувати патріотизм та поповнювати лави новобранців? Як на мене, вона лише закріплює ІПСОшну тезу, що бойові дії обов'язково дорівнюють смерті чи тяжкому пораненню: "Нас проти волі відправляють "на забій""…

Так, між світом цивільних та фронтом - прірва. І жоден військком-ветеран її не подолає. Коли роками зрощувався культ ухилення від армії, коли місяцями нас запевняли, що до мирного життя залишилося два-три тижні, величезна кількість людей буде відмовлятися вірити, що війна - на роки. У соцмережах занадто багато думок, що для перемоги потрібні літаки та ракети, танки та морські дрони. Це створює масову галюцинацію, що зброя сама собою переломить хід війни. Але, наприклад, збиті ракети, це ж не про залізо, це про людей, які одягли форму.

"Перемоги – це люди, які шалено хочуть до родин, але займають чи утримують позиції. І найкращих мають міняти найкращі (а не військкоми-хабарники)"

Усі наші перемоги – це люди. Це ті, хто прямо зараз веде важкі бої за посадки, про які не напишуть у новинах. Перемоги – це люди, які шалено хочуть до родин, але займають чи утримують позиції. І найкращих мають міняти найкращі (а не військкоми-хабарники).

Втім, не військком-ветеран мусить когось в цьому переконувати! Не військкомат має змінювати ставлення до служби. І не повістка чи ЗСУшники, які "повернуться і все виправлять", повинні привести кожного на курси такмеда та до стрілецького тиру.

Влад Абрамов