Треба називати речі своїми іменами: вітчизняна освіта тримається на людях. Освічених, чесних, працьовитих учителях, викладачах, науково-педагогічних працівниках, які, попри мізерну зарплату, віддано вкладають свій розум і сили в нові покоління українців.
Сьогодні країна стрімко втрачає таких освітян. За останні роки в процесі так званої оптимізації мережі середніх шкіл без роботи залишилися 16 тисяч педагогів. Ще стільки ж, за підрахунками експертів, будуть звільнені впродовж цього та наступного років. Так нам досі відгукується виконання вимог МВФ, на угоду з яким пішов український уряд. Тепер під ударом опинилися викладачі вишів.
Зараз Міносвіти веде перемовини зі Світовим банком про надання кредиту в 200 млн доларів. Кошти підуть не на розвиток вищої освіти, а на чергову оптимізацію, цього разу — вищих закладів освіти. Це слово до гіркоти знайоме українцям. За словами міністра освіти Шкарлета, у результаті оптимізації в Україні має залишитися 80–85 державних вишів. Тобто їх кількість може скоротитися більш ніж удвічі. А це означає, що більше 40 тисяч викладачів і наукових працівників втратять роботу.
Висококваліфіковані фахівці, які віддали десятки років освіті та науці, будуть фактично викинуті на вулицю. Багатьом із них уже за 40, а отже, знайти нову роботу, тим паче за спеціальністю, буде вкрай важко. Очевидно, що вони будуть вимушені влаштовуватися не за фахом чи взагалі їхати працювати за кордон. Унаслідок цього Україна втратить частину освітнього та наукового потенціалу.
За словами міністра освіти Шкарлета, у результаті оптимізації в Україні має залишитися 80–85 державних вишів. Тобто їх кількість може скоротитися більш ніж удвічі
А що буде з молоддю? Оптимізація вишів порушить право на здобуття вищої освіти майже 400 тисяч студентів. У першу чергу постраждають жителі малих міст і сіл. Адже, враховуючи рівень зубожіння населення, далеко не кожна родина зможе дозволити собі відправити дитину до вишу в інший регіон або оплатити навчання на комерційній основі. Ті ж студенти, які вже навчаються, у разі скорочення вишу також можуть залишитися ні з чим. Немає жодних гарантій, що в "укрупненому" університеті для них знайдуться місця, тим паче серед бюджетних.
Влада має розуміти, що вона робить: унаслідок такої реформи з роками ми станемо країною, де переважна більшість населення не матиме вищої освіти. А неосвічена молодь не підніматиме економіку України. Втрата системи вищої освіти — це ніщо інше, як шлях перетворення нашої країни на постачальника сировини та дешевої робочої сили для Заходу. Невже уряд згоден фактично продати шанс України на успішне майбутнє, лише б отримати 200 млн доларів кредиту від Світового банку?!
Окрім сказаного, зазначений проєкт небезпечний своїми корупційними ризиками. Адже в українських реаліях мова може йти не про закриття неефективних вишів, а про заволодіння чиновниками землею та майном на мільярди гривень. Також можна передбачити, що на окремих ректорів чинитиметься корупційний тиск, щоби саме їх ВЗО не потрапив до переліку на оптимізацію.
Переконаний, що для системи вищої освіти необхідний інший шлях. Україні потрібне не скорочення кількості вишів, а збільшення їх фінансування. Університети й інститути мають нарешті отримати всі необхідні повноваження для самостійного розвитку та вільного залучення коштів. Не потрібно говорити про надлишкові навчальні потужності. Успішний досвід сусідньої Польщі доводить, що за правильної державної політики їх можна використовувати для навчання іноземних студентів.
Україні потрібне не скорочення кількості вишів, а збільшення їх фінансування
Вважаю, що український уряд має призупинити переговори між Міносвіти та Світовим банком про надання кредиту на оптимізацію вишів. Одразу після початку роботи 6-ї сесії парламенту у вересні наша депутатська група наполягатиме на звіті міністра освіти Шкарлета з цього питання. Ми будемо захищати інтелектуальний потенціал нації, адже без потужної системи вищої освіти Україна втратить шанс на успішне майбутнє.
