Суспільство не готове до таких проектів, як Національна платформа з примирення. Однак проект Сергія Сивохо зірвали не тому, що ініціатива сама по собі є поганою. А ось чому.
Перше. «Платформа», представлена Сергієм Сивохо – це соціальний інструмент реінтеграції Донбасу: «спочатку повертаємо людей, потім території». Але чи будуть люди йти на діалог, якщо на Донбасі не вирішені безпекові питання? Це те саме, що проводити вибори за присутності озброєних бойовиків та ще й під прикриттям російський військових найманців.
Взагалі, цей перевірений метод працює дуже вдало. І його успіх в тому, що сама «більшість» не проявляє активності щодо плану Зеленського, але очікує, коли все станеться само собою
Друге. Чи достатньо часу було проведено для комунікації самої ідеї «платформи» в Україні? Ця ідея вартує загальнонаціонального обговорення і лише кулуарних чи офісних нарад не достатньо.
Третє. Знову спрацював ефект «активної меншості». Взагалі, цей перевірений метод працює дуже вдало. І його успіх в тому, що сама «більшість» (та, яка підтримує Володимира Зеленського і ставить на перше місце завершення війни на Донбасі, як одну з вимог до президента) не проявляє активності щодо плану Зеленського, але очікує, коли все станеться само собою. «Меншість», натомість, більш мобільна, зрозуміла в меседжах, активна до силових дій.
Таким чином, «більшість» ніби є, але чомусь не збирається на мітинги на підтримку умовного «плану Зеленського» або тієї ж «платформи Сивохо». Як наслідок, «активну меншість» частіше показують ЗМІ і складається враження, що саме вона контролює ситуацію.
Щоб Національна платформа з примирення мала успіх, вона має отримати не кулуарну, а загальнонаціональну легітимність
Четверте. Є відчуття, що, коли мова йде про повернення Донбасу, наше суспільство одразу фрагментується на маленькі групи, розділені за інтересами. Щоб мати розв’язання цієї проблеми, влада має розуміти і представити «державний проект» щодо Донбасу. Тобто спробувати примирити приватне та універсальне, об’єднати всі сфери суспільства у прагненні до однієї мети, з одним багажем цінностей, які зрозумілі кожному громадянину. Адже для багатьох українців зараз не зрозуміло, що таке «платформа Сивохо» і для чого вона потрібна, бо обстріли далі тривають…
Щоб Національна платформа з примирення мала успіх, вона має отримати не кулуарну, а загальнонаціональну легітимність. І не у швидкий спосіб, аби скоріше зробити. Все це – питання якості комунікацій, через яку будується довіра. І саме вона дозволяє владі грати в довгу. Це саме те, що потрібно в цій ситуації, адже швидкого рішення по Донбасу не буде.
Тарас Семенюк, аналітик KyivStratPro
