Financial Times пише з посиланням на західні джерела, що "нахабна тактика" Кирила Буданова, керівника Головного управління розвідки (ГУР) України, змушує Захід "нервуватись". Майже одночасно з цим кремлівський фінмоніторинг вніс Буданова у перелік "екстремістів та терористів".
Що ж сталося? І що це за "нахабна тактика", яка так рознервувала одночасно і партнерів, і ворогів? Вже деякий час, на тлі скорочення постачання зброї від партнерів, українські посадовці згадують про так звану "асиметричну війну", яку веде Україна, і ціллю якої є "масштабне знищення російських спроможностей". Саме наміри вивести її на новий рівень змушують нервуватися всіх довкола.
Основою її є активне використання диверсій, ударів дронами, кібератак, таємних спецоперацій та ін. Принаймні, про такі наміри заявляв радник голови Офісу президента Михайло Подоляк, який назвав це "новою стратегією" контрнаступу. Як бачимо, тактичні заходи ГУР тепер вже "підвищені" до рівня "стратегії" для всієї армії країни.
Сам термін та концепція "асиметричної війни" з’явилися ще у 70-ті роки у США і базувалися на поразках США та Франції, відповідно, у В’єтнамі і Алжирі. Вперше цей термін прозвучав у статті дослідника Ендрю Мака "Why Big Nations Lose Small Wars: The Politics of Asymmetric Conflict" ("Чому великі нації програють маленькі війни: політика асиметричної війни", 1975 р.).
Вона перетворилася чи не на посібник з партизанських війн проти супротивника, що чисельно переважає. Практичним втіленням стала підготовка американськими інструкторами талібів, які на той час воювали проти СРСР в Афганістані. Власне, вони талібів настільки добре навчили, що ті вигнали зі своєї країни не лише "совєтів", але згодом і самих американців.
...термін та концепція "асиметричної війни" з’явилися ще у 70-ті роки у США і базувалися на поразках США та Франції, відповідно, у В’єтнамі і Алжирі
Ця тактика не була новою. Навіть самі молоді Штати (тоді ще 13 бунтівних колоній) саме завдяки тактиці "асиметричної війни" перемогли британців та отримали свободу. Але новими у 70-ті і 80-ті були засоби для втілення цієї тактики. І зараз прогрес зробив її ще ефективнішою.
Ті ж ручні гранатомети та "Стінгери" у талібів, які навіть малі загони повстанців робили серйозною силою, ефективні і сьогодні. Вони фактично "декласували" танки та навіть фронтову авіацію, які диверсанти легко знищують з засідок. А велика кількість таких загонів перетворювалася вже на майже непереборну силу для традиційних військ.
Зараз ми бачимо, що тактика "асиметричної війни" в останні десятиріччя відчула "друге дихання" завдяки прогресу. У двохтисячні роки найбільш ефективну мережу підпільних організацій у світі мав Іран, який через такі проксі-сили контролював значну частину Близького Сходу. Бо з точки зору іранців, які оточені ворогами, будь-яка війна є "асиметричною" – хоч з сусідами-сунітами, хоч з Заходом.
Саме іранці адаптували досвід 70-х років під сучасні технології. Вони створили "Вісь спротиву" як єдину децентралізовану (якщо немає єдиного центру, то всю мережу неможливо знищити), але підконтрольну структуру професійних диверсантів та менш професійних, але більш численних партизан. Вони її "оцифрували", щоб мережа контролювалася майже у режимі онлайн, але офіційно залишала у Тегерана "чисті руки".
...тактика "асиметричної війни" в останні десятиріччя відчула "друге дихання" завдяки прогресу
Також іранці першими почали адаптувати для "асиметричних" ударів спочатку дешеві ракети (такі, як у ХАМАС), але потім відкрили для себе дрони. Іран не просто так є головним постачальником БПЛА до РФ – доки росіяни ще гралися у "народні республіки" за радянським зразком, іранці вже створили перші версії як ударних, так і баражуючих дронів.
Перейнявши іранський досвід після своєї інтервенції у Сирію 2015 року, росіяни створили "Групу Вагнера" та інші підрозділи "найманців", які насправді просували інтереси Москви у важливих для Кремля регіонах. Це переважно Азія, Кавказ та Африка. З Україною, однак, їм не пощастило і проєкт місцевих проксі-формувань провалився. Довелось знімати "маски".
До сирійської кампанії росіяни, як і СРСР до того, мали власну теорію партизанської війни. Але вона базувалася на досвіді ще Другої світової війни і була вже не дуже актуальною. Якщо Кремль й направляв своїх консультантів – до Придністров’я, чи до так званих "Л/ДНР", – то вони робили у сателітів не сучасну мережу на зразок іранської, а просто маленьку копію старої радянської армії з максимальною централізацією і застарілим озброєнням. Іранці ж робили ставку на сучасні технології.
Вкрай низька ефективність такого підходу росіян показала себе як в Україні (у 2015 році сепаратисти на Донбасі були б розгромлені без прямої участі російських військ), так і під час Карабахської війни, де місцеві сили бунтівного Карабаху виявилися абсолютно неефективними проти азербайджанців.
І ось тому була зроблена ставка на мережу вагнерівців, яка минулого року вийшла з-під контролю, була підпорядкована російському Міноборони і… втратила свою ефективність. Бо це вже не автономна структура, а забюрократизований підрозділ армії РФ. Проте, мережа нікуди не зникла.
Елементи цієї концепції вагнерівці використовували, зокрема, під час битви за Бахмут, атакуючи малими групами, вночі, використовуючи дрони та ін. І ось зараз з вагнерівців та інших найманців, головним чином у Африці, Кремль почав створювати так званий "Африканський корпус", як його назвали джерела The Independent.
Тим не менш, проксі-структури Кремля у Африці й Азії зараз деморалізовані та значно слабші, ніж за часів Пригожина. Що й створює можливості для ударів по ним з боку України. Сама ж армія РФ, яка досі є фактично радянською армією, хіба що з "підфарбованим фасадом", є дуже вразливою якраз до "асиметричних" дій.
До тих дій, через які СРСР вже програв війну в Афганістані (і потім розвалився у 1991 році). Кремль свого часу відчув на собі ефективність подібних "асиметричних" дій під час війн у Чечні, де зміг подолати спротив не військовою силою, а прямим підкупом лідерів повстанців.
...проксі-структури Кремля у Африці й Азії зараз деморалізовані та значно слабші, ніж за часів Пригожина
Таким чином, адаптація тактики "асиметричної війни" проти РФ з боку українців була лише питанням часу. І вона почалася не вчора. Той же Буданов ще у 2016 році її використовував під час рейду у Крим і може вважатися найбільшим фахівцем з цього питання в Україні.
Але що буде, якщо такими "буданівцями" стануть, умовно, не сотні, а десятки тисяч бійців? А саме це зараз Україна й намагається робити, бо нас до цього спонукає зниження західної підтримки. Ми просто змушені шукати "асиметричні" методи.
Судячи виключно з публічних джерел, ефект від таких таємних операцій ЗСУ дійсно зростає. Саме завдяки дронам та диверсіям вже зменшено експорт російського палива на третину – бо пошкоджено нафтопереробні заводи. Пошкоджено частину заводів ВПК. На фронті застосування FPV-дронів також є прикладом адаптації "таємних" тактик на великі маси військ.
Про російський флот і казати не варто – морські дрони, які є просто квінтесенцією "асиметричної тактики", вже загнали росіян у порти. Потоплення ракетного катеру "Іванівець" є тому яскравим прикладом. Як і рейди ГУР на видобувні вежі на Чорному морі чи "походи" проукраїнських сил під Білгород чи Курськ. А також захоплення в полон вагнерівців у Судані.
Судячи виключно з публічних джерел, ефект від таких таємних операцій ЗСУ дійсно зростає
Саме через останнє й "нервується" Захід. Бо там вже змирилися з втратою Африки, а українська допомога продемократичним силам зможе знов "розморозити" ці "гарячі точки". І не лише у Африці – на Заході дуже бояться, що "невідомі" почнуть так само робити диверсії у Придністров’ї чи на Кавказі або у Центральній Азії… Всюди, де є російські інтереси.
На останньому Давосі багато говорили про "глобальну невизначеність", а український ГУР цю "невизначеність" може для Заходу ще більш посилити і змусити якось на це реагувати. На це потрібні гроші, ресурси та політична воля.
Потрібно розуміти, що Захід найбільше боїться "ескалації". Тобто втягування європейців та американців у масштабні військові дії з жертвами серед західних військових. Це "психологічна травма" після операцій в Афганістані та Іраку, які були вкрай непопулярними у виборців.
Тому французи практично без супротиву віддали свою зону впливу у Африці росіянам. Так само, як американці віддали Афганістан талібам, а зараз виходять з Іраку. Через це, зокрема, й хусити та ХАМАС отримали можливість добре підготуватись за роки "не ескалації".
Потрібно розуміти, що Захід найбільше боїться "ескалації"
Ця пасивність нагадує політику "умиротворення" часів Чемберлена та Гітлера – як і тоді, диктатори сприймають пасивність як ознаку слабкості. І йдуть все далі, й далі, перевіряючи межі своїх можливостей і терпіння США та європейців.
Тобто, Захід боїться, що російсько-українська війна через спецоперації ГУР вийде за межі, власне, України і змусить їх якось на це реагувати. Наприклад, допомагати африканським режимам, які протистоять росіянами та їх сателітам.
Україна ж навпаки зацікавлена у тому, щоб Кремль розосередив свої сили та розпорошив їх, бажано, по декількох континентах. Власне, навіть невеликі операції у Судані вже змусили Кремль створити той самий "Африканський корпус", який планується збільшити з пари тисяч до 20 тис. найманців. Бо нинішня кількість не справляється зі своїми завданнями. А що це означає для нас? Що росіян стане на 20 тис. менше в Україні. І не мобілізованих новобранців, а досвідчених бійців з досвідом та навичками.
Україна... зацікавлена у тому, щоб Кремль розосередив свої сили та розпорошив їх, бажано, по декількох континентах
Чи можна таким чином перемогти Росію у війні? По-перше, в нас немає вибору (хоча "контрнаступом" такі "асиметричні" дії назвати складно, вони ослаблятимуть РФ). А по-друге – це вже дає результат. Бо, як відомо з теоретичних робіт ще 70-х років, традиційна армія вкрай вразлива до "асиметричних" дій, якщо ці дії є системними, масовими й використовують сучасні технології. Чорноморський флот РФ та пілоти з Бельбеку це "підвердять".
Анонсований мільйон дронів нам трохи натякає на те, що очікує росіян у цьому році. Такого масштабу "асиметричної війни" світ ще не знав. І "кремліни" поки не знають, що з цим робити.
Хай так і буде…
Андрій Попов
