На фронті триває повільний, але постійний наступ російських військ й таким чином ворог може дійти до Львова.
Про це "Громадському" заявив учасник Революції Гідності, колишній народний депутат, а нині військовослужбовець Ігор Луценко. За його словами, українська армія опинилася в ситуації, коли противник нав’язав затяжний тип війни, в якій використовує свою чисельну перевагу. Луценко зазначив, що росіяни буквально "беруть масою", а Україна поступово втрачає свої території.
"На фронті відбувається постійне просування ворога, його повзучий наступ. Росіяни нам навʼязали такий тип війни. І ми потрапили в їхню пастку. Росія використовує свою перевагу в людях, чисто бере масою. Ми поступово втрачаємо свої території. Не виключено, що через деякий час ми будемо мати зовсім інший інформаційний фон, приміром, щодо Покровська і Костянтинівки", - вважає Луценко.
На його думку, є хибним уявлення про те, що ворог просувається повільно й загроза повного вторгнення - у далекому майбутньому. За словами військового, саме така логіка - що на захоплення України Росії нібито знадобиться майже сто років - є надзвичайно небезпечною. Адже повільне просування, кілометр за кілометром, може раптово перейти у стрімке захоплення нових територій. Луценко вважає, що нині існує ризик втрати не тільки окремих міст, а й цілих областей.
"Коли роками по кілометру обходити Покровськ, через деякий час ми втратимо Покровськ - цілий населений пункт. Так само з Костянтинівкою й іншими містами - аж до Києва і Львова. І мій песимістичний прогноз: буде різке збільшення цих кілометрів, які ми втратимо", - підкреслює він.
Окрему увагу військовий звернув на інформаційне тло всередині країни. Він переконаний, що українське суспільство недостатньо усвідомлює масштаб небезпеки, оскільки уникає песимістичних оцінок. Приклади на кшталт реакції на заяви волонтерки Марії Берлінської, яка відкрито говорить про критичний стан справ, на його думку, ілюструють небажання визнавати реальність. Луценко наголошує, що замість об'єктивного аналізу ситуації, в українському інформпросторі переважає замовчування негативу, зокрема у військовій сфері, і навіть самі військові, які мали б говорити про проблеми, їх ігнорують:
"Проблема в тому, що у нас "запєвалами" пропаганди у військових питаннях є самі військові. І наша інформаційно-пропагандистська машинка (машиною її не можу назвати) працює на те, щоб замовчати той негатив у війську, який є".
Ключовою загрозою він називає не лише втрату територій, а й поступове виснаження армії та самої держави. За словами Луценка, Україна не адаптується до нової реальності тривалої війни: ані правова система, ані економіка, ані держуправління не пристосовані до умов, у яких країна перебуває вже третій рік. Він звертає увагу на відсутність механізмів, необхідних для ведення довготривалої війни, - зокрема, законів, що регулювали б надзвичайний стан.
"Війна затягується, і надзвичайний стан, який за визначенням не може тривати довго, стає вже звичайним. І для нього треба звичайні закони. А їх нема. Наприклад, немає ротації на фронті. Відтак, кого схопили три роки тому, того там на війні й тримають. І людина куди йде через деякий час? У СЗЧ. І ми в такий спосіб втрачаємо бойові одиниці", - наголошує військовий.
Луценко підкреслює: воювати в умовах, коли держава не створила жодної надійної структури для тривалої боротьби, — це шлях до поразки. У його оцінці, якщо ситуація не зміниться, країна ризикує втратити не лише окремі бойові одиниці, а й загальну здатність до опору в тривалій перспективі.
"У нас війна зараз мінімум на 10 років здається, а як воювати — я не бачу. Немає жодного законодавства під це, немає жодного механізму відповідного в армії, і так далі, і так далі. Ось головна загроза від тої війни, яку нам навʼязала росія. Якщо це все буде ще дуже довго — ми програємо", - пояснив колишній нардеп.
Війна в Україні: новини
Бригадний генерал, Герой України Олег Апостол, відомий за позивним "Формоза", заявив, що декриміналізація СЗЧ лише поглибить кадровий дефіцит у ЗСУ та поставить під загрозу оборону України. Він наголошую: через це явище Україна втрачає території. А ті, хто кидає побратимів, не можуть користуватися однаковими правами з тими, хто залишається воювати за себе й дезертирів.
