Тема мирних переговорів між Україною та РФ є однією з основних у більшості не лише вітчизняних, а й міжнародних медіа. І наразі оцінки щодо перспектив миру в Україні кардинально розходяться. До прикладу Reuters з посиланням на європейську розвідку, пише, що мир в Україні цьогоріч малоймовірний. Тоді як у США речники кажуть, що перспектива миру "досить близька".
Командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем "АХІЛЛЕС" Юрій Федоренко раніше заявив, що війна в Україні не лише продовжиться у 2026 році. На його думку, саме цьогоріч відбудуться найбільш інтенсивні бої з початку повномасштабного вторгнення РФ. Тоді як у 2027 ми можемо побачити поетапне згасання інтенсивності та навіть можливе завершення активної фази війни.
УНІАН звернувся до Федоренка, аби зрозуміти, на чому базується така позиція, чого чекати від дій РФ у 2026 році і як ці розмови впливають на фронт.
Ви нещодавно прогнозували, що ключові бої війни відбудуться у 2026 році. А у 2027 році відбудеться "поетапне згасання інтенсивності війни". На чому базується цей прогноз?
Ми маємо розкрити більш широко питання і його розкриття має полягати в наступному. Часто ставлять питання, скільки буде тривати війна Росії проти України. Я скажу так, що в нашому географічному розташуванні, а також в самій природі Російської Федерації, яка намагається завоювати і поневолювати своїх сусідів, а також загалом розширяти недоімперію, війна з Російською Федерацією буде тривати стільки, скільки будуть існувати Росія і Україна.
Що ж стосується гарячої фази війни, враховуючи фінансово-економічні показники, які є у РФ, санкційну політику від США та Європи, враховуючи те, що Європа так чи інакше зменшує свої взаємовідносини фінансово-економічні з Росією, враховуючи розвиток технологій, які є в нас; враховуючи можливості України отримувати додаткові засоби ППО, фінансово-економічну підтримку від ЄС, а це 90 млрд, з яких майже 70% мають піти на безпеку та оборону; враховуючи це все, абсолютно очевидно, що можливості РФ до стабільного утримання економіки на необхідному рівні для активного ведення бойових дій проти України, зменшуються.
Також не варто забувати про політичну складову в США, де цієї осені відбудуться вибори до Сенату. Це значить, що знову республіканці та демократи будуть змагатися за електоральні вподобання. А оскільки запит на підтримку завершення війни в Україні високий і в американському суспільстві, це означає, що відкривається додаткове вікно можливостей для отримання прямої військової допомоги від США. Як фінансової, так і в отриманні високоточного озброєння, зокрема ракетного, яке зараз перебуває на умовній паузі. Все це також впливає на можливості РФ продовжувати вести війну.
Зниження економічних можливостей – це тривалий процес. Він схожий на ракову пухлину, яку, якщо своєчасно не діагностувати, вона буде розростатися, пускаючи метастази в усі життєво важливі органи організму. Точно так само з економікою. Якщо вона починає падати в міру об'єктивних причин саме ведення війни проти України і її не стабілізувати шляхом завершення або заморозки бойових дій, то в якийсь момент метастази заповнять всі галузі Російської Федерації.
І в певний момент часу, це кінець 2026 року, Росія втратить фактичну спроможність до активного ведення бойових дій проти України. Тому що не буде за що купувати людей, які воюють проти України. Не буде можливості виготовляти у необхідній кількості озброєння і мати можливість нарощувати свої бойові спроможності шляхом виготовлення озброєння, модернізації необхідних номенклатур озброєння та інших засобів.
Вже сьогодні Росія знаходиться в ситуації, коли б'є по Україні ракетами, які були виготовлені в січні 2026 року. А тепер уявимо, що в нас є можливості знищувати їхні підприємства, які виготовлюють комплектуючі або ті самі ракети. І ми з вами зрозуміємо, що таку спроможність Росія до кінця 2026 року може втратити.
Коли в них завершиться можливість фінансово-економічного ведення активних бойових дій, так чи інакше Росії доведеться сідати за стіл перемовин не з тою програмою і з тими питаннями, з якими вони зараз виходять. Я маю на увазі, які є неприйнятними для України, а з тими, які допоможуть зберегти Російську Федерацію в тому вигляді, в якому вона зараз є.
Тому в моменті часу 2026 рік стане роком найбільш інтенсивних боїв і ключових битв. Росії треба буде захопити максимум, тому що на тих рубежах, на які вони вийдуть, і почнеться фіналізація активної фази ведення бойових дій. Росія прагне відкусити якомога більше. І цей ривок вона буде робити у 2026 році.
На поточний момент вона має ким це робити і чим це робити. Наше завдання – встояти, тому що від тих самих рубежів, на яких завершиться активна фаза бойових дій, буде залежати наша спроможність і час щодо повернення наших територій з плином часу, зокрема у політико-дипломатичний спосіб.
Фактично, 2027 рік стане роком, коли Росія не буде мати спроможності нарощувати свій потенціал до окупації України, до знищення української держави. І перша половина – це буде роком, скажімо, гальмівного шляху інтенсивності ведення бойових дій. І до середини року, цілком ймовірно, що може бути підписана мирна угода.
Водночас важливо не сприймати цю інформацію як істину. Ми можемо планувати майбутнє, враховуючи ряд факторів. Але для досягнення цієї мети нам треба вистояти – це ключовий фактор. Якщо нам вдасться вистояти у ключовій битві у 2026 році, ми зможемо зберегти українську державність і з плином часу, розвиваючи власну економіку, власне озброєння, власне військо, ми зможемо забезпечити, щоб Росія, яка завжди буде відкрито чи приховано проти нас воювати, не прийшла через певний період часу, 2-3-5 років до висновку, що можна повторно повномасштабною війною напасти на Україну.
Якщо говорити про 2026 рік – наразі відомо, що РФ готується до своєї весняно-літньої наступальної кампанії. Які напрямки можуть стати ключовими і яку глобальну мету ставить ворог на цей період?
Тут треба дивитися трошки ширше. Основні цілі та наміри Російської Федерації – це знищення української державності і знищення тих, в кому ця державність є всередині, хто формує державу. Тож завдання Росії – знищити українську державність шляхом знищення кожного з нас. На підтвердження моїх слів, ми бачимо, як під час самої холодної зими, за час повномасштабної війни, РФ використала весь наявний потенціал для того, щоб занурити нас в хаос, для того, щоб нас заморозити і фактично знищити.
Росія, не маючи можливості впливати і здобувати бажані результати на полі бою, намагалася впливати на ключовий чинник оборонної спроможності – на український народ. Щоб ми вимагали підписання будь-яких умов, які призведуть, на жаль, до втрати української державності.
Але в Росії не вийшло. Українці вчергове показали безпрецедентну стійкість і єдність, навіть при мінус 30 без світла і води.
І тому вони намагатимуться максимально відхопити нашу територію і вийти на вигідні рубежі. А для цього вони будуть давити на передню лінію боєзіткнення. Адже згідно економічних і соціальних показників, найбільш сприятливий рік для ведення цих заходів – це 2026.
Бо потім у Росії не буде таких спроможностей і можливостей на настільки високоінтенсивному рівні вести бойові дії. Тому, звісно, в рамках виконання загальних завдань по знищенню української державності, противник буде намагатися вийти на вигідні для нього рубежі Луганської, Донецької та Запорізької областей в першу чергу. Донецька, Луганська області – є елементом пропаганди Російської Федерації. Для них це принципово важливо, що можна було сказати, що цілі так званої спеціальної військової операції досягнені.
Чому Запорізька? Запорізька – це супервеликий український виробничий хаб. І для Росії дуже важливо вирвати оте виробниче жало, яке є в Україні. Бо війна – це виробництво. І якщо ви подивитесь карту родовищ, які є на території України і подивитесь, як Російська Федерація розвиває свої наступальні дії, ви зрозумієте, що вони намагаються максимально захопити ті міста, де є корисні копалини. І у Запорізькій області їх дуже багато.
Відповідно, противник буде так чи інакше намагатися вийти на ті рубежі, які дадуть можливості бити по території міста Запоріжжя за рахунок своєї артилерії. Чи вдасться йому це зробити? Останні події, які досягаються технічною роботою Сил Оборони, вказують, що на ці рубежі противнику дуже мало ймовірно, що вдасться вийти.
Тема переговорів між Україною та РФ є провідною у світових ЗМІ. Ми бачимо різноманітні прогнози щодо того, чи завершиться війна цьогоріч. Як це впливає на військових?
Негативно і відразу в декількох факторах. Перше, можна мати в достатній кількості дрони будь-якого гатунку і найсучасніше озброєння. Але абсолютно очевидно, що для ефективного застосування як дронів, так і найсучаснішого озброєння нам потрібен основний капітал війни – люди.
Коли цивільний, в якого завершується броня на підприємстві, або який є військовозобов'язаний, або ще не мобілізувався, чує з кожної праски про те, що війна потенційно може завершитися в осяжній перспективі цього року – він думає, слухайте, чого це ми будемо мобілізуватися, змінювати свій звичайний спосіб життя, ризикувати життям, здоров'ям, якщо війна і так має завершитись. Тому це негативно впливає на мобілізаційні процеси і напряму на рекрутинг
Друге – абсолютно очевидно, що кожен бій, який відбувається, має високі ризики для життя і здоров'я. Як солдату йти в бій, покращувати тактичне положення, якщо звідусіль кажуть про те, що війна може завершитись.
Тут кожен хоче виконати свій обов'язок, захистити найдорожче – свою сім'ю. Але військові також хочуть жити. І для військових складно виконувати задачі з високим ризиком для життя та здоров'я, коли кажуть, що війна завтра завершиться. І що в них є можливість не побачити збереження української державності, за яку вони воювали.
Третій фактор стосується допомоги Силам Оборони. Бізнес постраждав від війни – це й втрата спроможності виробничої, це й додаткові витрати, як от на генератори, паливо. І коли бізнес розуміє, що війна буде тривати ще певний період часу, достатньо довго, вони маючи умовні 200 гривень, 100 залишать собі. А інші 100 віддадуть на потреби Сил оборони. А якщо кажуть, що завтра війна завершиться, то підприємство буде думати, для чого мені давати 100 гривень на Сили Оборони, якщо я можу витратити їх на умовне розширення підприємства.
І це стосується не лише бізнесу, а й усіх, хто допомагає Силам оборони. Це також стосується і підтримки західних партнерів. Деякі з них, коли думають про потенційне завершення бойових дій, вони починають затягувати з підтримкою, як фінансово-економічною, так і військовою. Адже для чого давати, якщо війна може скоро закінчитися.
Наостанок – як інформація про можливе завершення війни чи навпаки її продовження впливає на український ВПК, зокрема пріоритети для розвитку українських безпілотних систем?
Під час будь-якої війни, тим паче в період розвитку технологій, технології розвиваються набагато швидше, ніж під час того, коли є мир. Чому так відбувається? Тому що від розвитку технологій, модернізації залежить можливість виконання бойових завдань, а значить фактично життя. Володієш технологіями – зберігаєш життя. Немає технологій – не зберігаєш.
Тому під час будь-якої війни, як світової, так і локальної, розвиток технологій завжди крокує вперед. Україна на поточний момент активно з цим завданням справляється.
Ми нарощуємо всі номенклатури безпілотників, починаючи від дронів-перехоплювачів, які захищають наше небо і можуть вже збивати реактивні "Шахеди", і закінчуючи засобами тактичного рівня – FPV-бомберами багаторазового використання, FPV-камікадзе з автоматичним донаведенням і багато іншого.
Також ведуться розробки можливої альтернативи розвідувальним засобам противникам, таким як Mavic і Autel. За чотири роки майже ніхто не зробив настільки досконалий засіб, як це вдалося Китаю. Але 2026 рік має дати нам низку зразків для бойового застосування, які будуть спроможні допомогти нам дещо злізти з голки Китаю у цьому плані.
Також оперативний рівень, це розвідувальні крила, ударні крила, це і "Булава", про яку колись йшла мова, це і RAM-2X, і решта мідлстрайків, які спроможні бити противника на відстані від 25 кілометрів за лінією державного кордону або за лінією боєзіткнення і до 150.
Тобто ми набираємо спроможність у частині виведення мідлстрайків. А що це значить? На цій глибині стоять радари, протиповітряні засоби противника і розриваючи цей пояс, ми отримуємо можливість бити на стратегічний рівень. Якраз по тих підприємствах, які викачують нафтопродукти і наповнюють бюджет РФ нафтодоларом. І по тих підприємствах, які збирають ракети-безпілотники та бомби, якими Росія тероризує нас, українців.
Тобто працюючи ефективно на глибині від 25 до 150 ми організуємо, скажімо так, шпарину у протиповітряній обороні противника, яка дасть можливість нам працювати глибше на стратегічний рівень.
Ну і також, звісно, це стратегічний рівень. Це можливість бити до 2000 кілометрів в глибину Російської Федерації в тих об'єктах, які дають можливість їм воювати проти України. Тут також зроблений акцент.
Плюс, звісно, це програмне забезпечення для керування військами, для проведення аналітики та систем, які застосовують в своєму складі штучний інтелект. Я маю на увазі різні вогневі комплекси, які самостійно в автономному режимі спроможні виявляти безпілотники противника та іншій цілі й прицільно по них відкривати вогонь.
На поточний момент часу ми інтенсивно відпрацьовуємо противника від 0 до 25 км в глибину бойових порядків. Наша задача на 2026 рік – розширити зону ураження від 25 до 150 км в глибину.
Юрій Федоренко - депутат Київської міської ради, обраний від партії “Слуга народу”. Учасник АТО, командир полку ударних авіаційних комплексів “Ахіллес”, юрист.
У лютому 2022 року після початку повномасштабної війни брав участь у бойових діях як командир 4 роти 128 батальйону 112-ої бригади Територіальної оборони. У 2023 році Федоренко очолив роту ударних авіаційних комплексів (РУБпАК “Ахіллес”) у складі 92-ї ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка. Згодом рота масштабувалась у батальйон, а потім і у полк.
