Сама по собі новина про підрив росіянами дамби Каховської ГЕС стала шокуючою для українців. Але ще більше шокувала реакція світу на цю подію.
Обурливим виглядало і те, як всесвітньо відоме британське агентство Reuters у своєму матеріалі про масштабну техногенну катастрофу в Україні не змогло назвати винуватця. І те, як відоме німецьке видання - Bild – взагалі прибрало слово "Росія" з заголовка на обкладинці. За словами українців, які зараз перебувають у Німеччині, якби не різка заява канцлера Олафа Шольца, розповсюджена місцевими медіа, німці взагалі воліли би не згадувати про злочини росіян в Україні…
Генсек ООН волів не згадувати, хто саме здійснює напади в Україні
Нерозуміння того, що відбувається, яскраво продемонструвала Організація Об’єднаних Націй. І мова не лише про те, що у момент, коли українські села на півдні одне за одним йшли під воду, у Твіттері організації, заявленою метою якої є "підтримання й зміцнення миру й міжнародної безпеки", з’явився допис, що 6 червня – день російської мови. А й про те, що генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що ООН не має "незалежної інформації" щодо того, як "прорвало" дамбу Каховської ГЕС. Розповідаючи, що "напади на цивільне населення та найважливішу громадянську інфраструктуру мають припинитися" він волів не згадувати, хто саме здійснює ці напади в Україні.
В цьому контексті не дивно, що Росія використала майданчик ООН, щоб звинуватити у підриві дамби Каховської ГЕС Україну. І, як не дивно, далеко не всі учасники екстреного засідання Радбезу засудили цю маячню. Навіть попри те, що постійний представник України в ООН Сергій Кислиця нагадав, що Росія борсається в брудній брехні вже давно: "…Заява Росії була передбачувано брехливою. Ми спостерігали той же прийом - звинувачення жертви у власних злочинах. І було мало шансів, що країна, яка відчайдушно заперечувала свої воєнні злочини в Маріуполі, Бучі, Ізюмі, Запорізькій АЕС, визнає відповідальність за сьогоднішню техногенну катастрофу".
Гра світу в толерантність дає Росії впевненість, що вона все робить правильно
На жаль, гра світу в толерантність, а світових медіа в об’єктивність та неупередженість дає Росії впевненість, що вона все робить правильно. Не називаючи терориста терористом, злочинця злочинцем, світ толерує не просто повторення злочинів, а повторення їх з більшою й більшою кількістю жертв.
Пам’ятаєте, як 298 жертв катастрофи рейсу МН-17, збитому росіянами з ЗРК "Бук" у 2014 році російські пропагандисти назвали "несвіжими трупами"? Адже після того, як росіяни усвідомили, що збили не український військових літак, треба було якось виправдатись. І "виправдання" швидко знайшлося: цивільний рейс їм просто… "підкинули". Мовляв, ось така "провокація" західних спецслужб. Абсурд? Так. Але в тому ж ООН схожі "версії" Росія озвучувала раз по разу. На жаль, навіть коли після восьми років розслідування в Гаазі озвучили вирок по цій справі, це не стало для міжнародної спільноти уроком.
Так само торік світ мовчки слухав брехню росіян, наприклад, про постановочні фото й відеокадри вбитих мешканців Бучі під Києвом. Світові медіа навіть почали проводити фактчек заяв російських пропагандистів й перевіряти, чи дійсно трупи на вулицях передмістя української столиці "рухаються"…
Кремль чудово розуміє, як вкладати в мізки тези про "не все так однозначно"
Так само й зараз. Світ досі не зрозумів, що слова й формулювання важливі. Не називаючи винного, натомість розповідаючи, як "сторони конфлікту обмінялися звинуваченнями", чи зазначаючи, що "стався підрив" дамби, йде підігрування Росії.
Кремль, схоже, чудово вивчив "систему" й розуміє, як вкладати в мізки західних політиків та населення тези про "не все так однозначно". За дев’ять років терору в Україні сценарій майже незмінний: спочатку "це не ми" й "нас там немає", потім – "винні обидві сторони", потім – "доведіть, що винні ми".
І поки світ ведеться на цю гру, терорист продовжує підвищувати ставки.
Тетяна Урбанська
