Олександр Федієнко, народний депутат фракції "Слуга народу", член Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки в розмові з кореспондентом УНІАН розповів про своє бачення проблеми СЗЧ і пояснив, чи контракти в армії з конкретним терміном служби можуть частково її розв'язати. В той же час він не бачить на сьогодні джерел фінансування для переведення всіх на контракт з підвищенням виплат.
Багато експертів говорять про зростання кількості тих військових, які самовільно залишили частини (СЗЧ). За даними Офісу генерального прокурора від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України відкрито 311 327 кримінальних проваджень, які стосуються СЗЧ та дезертирства. Зокрема, лише протягом січня-жовтня цього року правоохоронці зареєстрували 162,5 тисяч справ щодо СЗЧ.
300 тисяч - цифри, які не відображають ситуацію. Коли ми провели перевірку, то з’ясувалося, що ці цифри не точні. Зокрема, виявили непоодинокі випадки, коли по одній людині могло бути два-три кримінальні провадження.
Мені складно коментувати названу статистику, бо я не є куратором цього напрямку. Коли буваю на фронті і спілкуюся з бійцями бригад, з якими я завжди на зв’язку, то вони кажуть, що ця проблема була дуже серйозною в 2024 році, а в 2025 році зменшилася. Вони мені пояснили це тим, що прийшло нове покоління офіцерів, які пройшли в цьому ж батальйоні шлях від сержанта до лейтенанта і командира батальйону, і вони своїм прикладом почали демонструвати, що можуть виходити на бойові завдання разом з особовим складом. І це почало бійців мотивувати. Я не кажу, що це повна перемога. Але підкреслюю, це йдеться про ті бригади, в яких я буваю і в яких спілкуюся з бійцями.
Які основні причини самовільного залишення частини бійцями називають в армії?
Основна причина СЗЧ - це страх. Ніхто не хоче вмирати. От і все.
Частіше це все – таки стосується тих, хто тільки прийшов до війська, хто ще не розуміє що таке війна. Вони надивилися в ютубі, в соцмережах різних залякувань і вже приходять з величезним страхом. В такій ситуації людина вже запрограмована на те, щоб втекти. Коли я спілкуюся з керівниками навчальних центрів, то вони розповідають, що навчають певну кількість людей, але вже можуть визначити хто втече.
Серед СЗЧшників більше бусифікованих, тобто тих , кого представники ТЦК та правоохоронних органів насильно забрали в автобус і відвезли до центру комплектування?
Це немає значення. Якщо говорити про тих, кого бусифікували, то їх права були порушені як громадян України ще до того, як вони потрапили в бойові частини.
Йдеться про іншу проблему. Є різне ставлення в бойових частинах до тих військовослужбовців, які прибувають після навчального центру. Вони в страху йдуть у військову частину, бо думають, що їх відразу кинуть на передову. Але є командири, які відправляють новоприбулих ще на два тижні у ще один навчальний центр при військовій частині, де вони проходять бойове злагодження. Плюс такий новомобілізований починає комунікувати з військовими, які давно воюють. І поступово страх зникає
Але бувають командири, котрі, отримавши поповнення, кидають його відразу "у м’ясорубку". Не підтримував і не буду підтримувати таких командирів. Але це є і про це треба говорити. І тому вищий відсоток СЗЧ якраз у командирів, які кидають всіх "у м’ясорубку", а ніж в тих, хто береже особовий склад. Тут важливо, щоб військовий бачив, що для командира він не розхідний матеріал.
Зараз деякі військові зазначають, що парламент повернув кримінальну відповідальність для тих, хто пішов в СЗЧ, але доцільніше було б навіть без рішення суду дозволити їм повертатися в бойові частини і продовжувати воювати.
Все це є в законодавстві. Верховною Радою України у Перехідних положеннях Кримінального кодексу України закладено механізм, що автоматично звільняються від кримінальної відповідальності військовослужбовці, які добровільно повернулися до відповідної військової частини чи місця служби, і продовжили виконання обов’язків. Вони звільняються від кримінальної відповідальності, якщо після повернення до частини чи місця служби продовжили виконання обов’язків військової служби не менше 3 місяців.
Але є й інша точка зору, що треба посилити відповідальність за СЗЧ і ваш колега по Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки говорить про те, що є розробки і щодо арешту майна та рахунків усіх, хто пішли в СЗЧ.
Цю історію розповів один з моїх колег. Але це його історія. В Комітеті про це не говорять.
При цьому, коли я буваю на війні і спілкуюся з військовими, то для мене важлива їх думка. Якщо саме вони, рядовий склад з фронту, а не офіцери, мені будуть казати, що треба посилити відповідальність, то тоді я в цьому напрямку працюватиму.
Військовий, який воює в Куп’янську розповів в бліндажі місяць тому, що виконавча служба арештувала всі його рахунки. Як з’ясувалося, дружина користується його автівкою, вона "схопила" штраф, а він, поки воює, "провтикав" і не сплатив його, тому й було накладено арешт на його майно і рахунки. І він мене питає: "А чому для тих, хто пішов в СЗЧ таких обмежень немає, а мені, який перебуває в окопі таке обмеження є? Це справедливо?". Думаю, що ні.
Ми постійно намагаємося захищати СЗЧ, дезертирів, всіх, хто не воює. А я хочу захищати тих, хто воює, а всі решта мені, вибачте, не цікаві.
Зараз посадовці заговорили про контракти в армії, але на сьогодні ще не зрозуміло коли ця історія стане реальністю. Якщо такі контракти будуть запроваджені в них зазначатиметься термін служби, то це допоможе хоча б частково вирішити проблему СЗЧ?
Це питання більше до Міністерства оборони, що вони там збираються робити.
Рядові військові і деякі офіцери на фронті про контракти взагалі нічого не чули, бо їм це не доводили, а в них немає часу читати соцмережі. Але спілкуючись з військовослужбовцем, який воює від початку повномасштабного вторгнення і пішов на війну добровольцем, той попросив врахувати, щоб з тими контрактами не було такого, що людина яка добровільно пішла до лав ЗСУ і воює, мала такі самі умови як військовий, який провоював один рік. Має бути справедливість і преференції мають віддаватися саме таким людям, які провоювали практично 4 роки. Я буду це доводити Міноборони, якщо ці зміни до законодавства надійдуть в комітет. Зараз їх поки що немає.
Добровольці, котрі воюють з першого дня, просять, аби об них не витерли ноги. Як не допустити зрівнялівки? Не я придумав ці контракти, а Міністерство оборони, то нехай і враховують ці нюанси. Але тут можуть бути різні стимули, зокрема, перевага по звільненню має бути для тих, хто провоював більше трьох років, а не тих, хто рік. Це ж стосується і фінансових виплат.
А щодо грошей на цю ідею. Знову ж важливо, чи отримають достатні виплати військовослужбовці, які на фронті? Людині, яка виконує бойові завдання виплачують від 120 тисяч до понад 200 тисяч гривень. Всі ті, хто в тилу отримують 20 тисяч. Тепер питання як підвищити зарплату військовослужбовцям? Я за те, щоб підвищити всім. Можете так і написати, що депутат Федієнко готовий підвищити всім. Але, вибачаюсь, у нас звідки такі гроші візьмуться на всіх військових?
Тому в першу чергу треба говорити про тих, хто на фронті. І це має бути зарплата, бо на сьогодні базова ставка у військового по пенсії і по відпустці рахується від 20 тисяч, а не від того, що він заробляє реально на фронті. І це треба виправляти.
Народний депутат. Член депутатської фракції політичної партії «Слуга народу».
Голова підкомітету з безпеки в кіберпросторі, урядового зв'язку, криптографічного захисту інформації Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Експерт з питань кібербезпеки, телекомунікацій, ІТ-технологій та інформаційної безпеки.
