Коли розробка російської ядерної торпеди «Статус-6/Посейдон» була «випадково» викрита у 2015 році, світ був здебільшого шокований. Згодом багато експертів допустили, що у Москві відмовилися від цієї апокаліптичної зброї після розрядки в часи Холодної війни й підписання низки угод про контроль озброєнь.
Однак, як вказують нові викриття, Кремль працює над проектом «Статус-6» з 1989 року. І продовжував це робити навіть після розпаду СРСР у перші роки існування Російської Федерації, пише National Interest.
Видання пояснює, що це вдалося з’ясувати завдяки виявленню індексу ГРАУ «нової» російської ядерної торпеди – «Статус-6»: 2М39. Це цифровий код, який присвоюється Головним ракетно-артилерійським управлінням (ГРАУ) майже кожному зразку російської й радянської зброї. За цим індексом можна знайти архівні дані всіх державних замовлень і закупок, пов’язаних з проектом. Це, у свою чергу, дозволяє відстежити історію розробки зброї крок за кроком.
Читайте такожРосія показала відео випробувань підводного ядерного дрону «Посейдон»
Великою несподіванкою видання називає той факт, що реактор для «Статус-6» розроблявся в 1992 році, коли президентом новоствореної Росії був Борис Єльцин. Реактор планували збудувати відповідно до наказу про закупки від 1989 року. Втілення цього проекту продовжувався на початку 90-х на заводі «Рубін» попри те, що Єльцин погодився приєднатися до контролю озброєнь. Замовлення для ядерної торпеди «Статус-6» були підтверджені в червні 1992-го. Хоча в січні того ж року Єльцин погодився знищити третину морських тактичних ядерних озброєнь.
Розвиток торпеди відбувався в рамках побудови радянської «надзвичайної зброї» на противагу збільшенню витрат США на оборонні технології в 1980-х роках. Серед інших проектів СРСР тих часів також була розробка лазера 1К17 для засліплення живої сили потенційних ворогів, а також ранні прототипи надзвукових боєголовок. Вся ця зброя повинна була дати Радянському Союзу перевагу на випадок війни. Як мріяли деякі функціонери комуністичної імперії, такий арсенал дозволив би їм ступити на поріг Білого дому вже наступного дня після початку війни.
У єльцинській Росії проект побудови ядерної торпеди називався «Скіф». Його повномасштабна розробка почалася в червні 1992 року. Перший прототип з’явився в кінці 2000-го, коли почалися гідродинамічні випробування «Скіфа». Повномасштабні випробування відбулися у 2008-му році, коли рятувальний корабель «Звездочка» доставив прототип торпеди на борт випробувальної субмарини Б-90 «Саров». Фото прототипу потрапили в інтернет на початку 2010-х років, коли Росія випробовувала прототип. Але мало хто в ті часи розумів, що це за зброя.
Витік даних про торпеду і її можливості, зрештою, відбувся у 2015 році. Росія офіційно визнала її існування лише через три роки після того. Тепер, у 2019-му, «Статус-6» близький до операційного статусу. Вірогідно, що першим носієм ядерної торпеди стане субмарина «Проект 09852», відома також як «Белгород». Очікується, що її спустять на воду 19 березня цього року. Також торпедами можуть озброїти й субмарину «Проект 09851» або «Хабаровск», спорудження якої почалося в липні 2014 року.
Видання зауважує, що в ядерній зброї на субмаринах немає нічого нового. Однак, масивний розмір боєголовки «Статус-6/Посейдон» ускладнює розрахунок з точки зору сил стримування. В 1980-х роках, коли програма «Ініціатива стратегічної оборони» Рональда Рейгана в США загрожувала зробили звичайну ядерну зброю застарілою, розвиток таких російських торпед може й був виправданим. Але рішення Кремля зберегти цей проект і розвивати його впродовж 90-х років і до тепер викликає щире здивування.
