REUTERS

В квітні 1945 року радянський фрахтувальник підійшов до узбережжя замерзлої військової бази на Алясці, яка цілком виправдано називалася «Холодна Затока». На борту судна було 500 моряків військово-морського флоту СРСР.

Вони прибули на американську базу, щоб пройти тренування і навчитися керувати одним з 149 кораблів США, які Вашингтон передав Радянському Союзу. Таємною місією цього флоту було транспортувати солдатів Червоної армії для вторгнення в Японію, хоча на той час Москва і Токіо офіційно були у мирних відносинах, пише National Interest.

Читайте такожСпірні Курили: Японія направила протест Росії через присвоєння імен п'яти островам

Відео дня

На початку 1945 року військові США зібрали достатньо доказів того, що десантна висадка на японських островах була б надзвичайно кривавою і руйнівною. Зрештою, якщо японські солдати були готові битися до останнього за такі віддалені острови як Іото і Пелеліу, то якою б була їхня відповідь на вторгнення американців на Хонсю чи Хоккайдо?

Тому президент США Франклін Рузвельт намагався залучити радянську армію, щоб вона підтримала американське вторгнення. Втім, диктатор Йосип Сталін не був в цьому зацікавлений. Ще в жовтні 1939 року радянські танки і монгольська кавалерія розбили японські сили у Монголії у вирішальній битві на Халхін-Голі. Після цього Кремль і Токіо офіційно уклали пакт про нейтралітет. У японської Квантуанської армії не було великого бажання йти на реванш, а СРСР невдовзі був повністю зайнятий війною проти Третього рейху. Зрештою, в жовтні 1944 року Сталін сказав Рузвельту і прем’єр-міністру Великої Британії Вінстону Черчілю, що він скерує Червону армію на війну проти Японії лише через три місяці після падіння нацистської Німеччини. Крім того, він поставив умову, що СРСР повинні надати кораблі для цього.

Читайте такожРосія розмістила на Курилах ракетні комплекси "Бастіон" і "Бал"

Хоча радянські військово-морські сили провели невеликі десантні операції в Арктичному, Балтійському і Чорному морях в часи Другої світової війни, їхні наземні сили не були настільки розвиненими і не мали можливостей, які були у західних союзників. Радянські кораблі були технологічно відсталими, а крім того вони були розгорнуті в атлантичному напрямку, де тривала боротьба з нацистськими військами. Але якщо США погоджувалися допомогти СРСР підготувати вторгнення в Японію, потрібно було не просто передати кораблі, а й навчити радянських солдатів ними керувати. Саме тому у лютому 1945 року Вашингтон і Москва погодилися провести передачу кораблів у Холодній Затоці на Алясці. Місце було обране тому, що військова база тут була покинутою, а цивільних поблизу не було взагалі. Оскільки Кремль офіційно вдавав свій нейтралітет, було важливо, щоб операція під кодовою назвою “Проект Хула» лишалася в таємниці.

Зрештою було затверджено передачу 180 кораблів. Найбільш боєздатними були патрульні фрегати класу «Tahoma», оптимізовані під боротьбу проти підводних човнів і оснащені тридюймовими гарматами і численними боковими гарматами. Вони були доповнені 34 мінними тральщиками класу «Admirable», які несли подібне озброєння. Крім того, Радянський Союз отримав 92 катери для боротьби з субмаринами і запасні дерев’яні торпедні човни. Також американці надали чотири плавучі станції для ремонту пошкоджених суден. Але найбільш важливою пожертвою Вашингтона стали великі десантні кораблі Landing Craft Infantry, оснащені пандусами, по яких одночасно могли збігти на берег до 200 солдатів.

Читайте такожЯпонія висловила протест Росії через прокладання оптоволокна на Курили

В березні того року делегація військово-морських сил СРСР прибула в Холодну Затоку, щоб обговорити тренувальну програму з командуванням військово-морського флоту США на чолі з Вільямом Максвеллом. Радянська сторона наполягала на проведенні навчань у морі, в той час як американська більше схилялася до проведення інструктажу в класах. Однак, їм зрештою довелося йти на компроміс.

Перші п’ять радянських кораблів прибули в "Холодну Затоку" в квітні, привізши на навчання понад 2358 радянських моряків і їхнього командира адмірала Бориса Попова, який раніше командував есмінцем. Тренуванням заважала сувора погода на Алясці, а також мовний бар’єр. Американським військовим було важко пояснити радянським солдатам, як працювати з радарами, оскільки вони поняття не мали про існування такої технології.

До 17 травня підготовка радянських моряків була завершена. І після спеціальної урочистої церемонії надані Америкою кораблі вирушили в СРСР. До 31 липня понад 100 кораблів прибули в порт Петропавловськ. Через вісім днів, 8 серпня, через три місяці після капітуляції нацистської Німеччини, радянські війська виступили проти Квантуанської армії Японії в Маньчжурії. Американські кораблі були скеровані в акваторію, яка розділяла СРСР і Японську імперію. Першими цілями для них стали острів Сахалін, який був на той час поділений між радянською і японською стороною, і Курильські острови.

Читайте такожЯпонія зафіксувала біля своїх кордонів велике угруповання кораблів РФ

Наступ радянських наземних військ з півночі на південь Сахаліну почався 11 серпня. 15 серпня японські сили отримали наказ припинити опір на цьому острові, після чого флот СРСР почав низку десантних операцій на наступний же день. Японські сили продовжували чинити опір навіть після офіційної капітуляції Токіо.

Атака на Курильські острови почалася 18 вересня. І ця операція була дуже кривавою. 16 кораблів, переданих Америкою, прибули з радянськими солдатами на борту до острова Шумшу. Втім, прибережні батареї на мисі Кокутан потопили п’ять з них, позбавивши моряків засобів зв’язку і важкого озброєння. Японські контратаки майже змогли відвоювати все узбережжя назад, хоча радянські літаки і гармати на кораблях у морі змогли розбити легкі японські танки «Типу-94» і «Типу-97». Через кілька днів японський гарнізон все ж почав дотримуватися умов капітуляції. І військово-морські сили СРСР почали окупацію Курильських островів.

Через кілька років після Другої світової війни почалася нова – Холодна війна. І американо-радянській співпраці настав кінець. 27 патрульних фрегатів все ж були повернуті Америці до жовтня 1949 року. Хоча один не дійшов, сівши на мілину. 15 з 25 уцілілих Landing Craft Москва не повертала аж до 1955 року. До того часу стан кораблів став настільки кошмарним, що військово-морський флот США навіть не став оцінювати їхній ремонт. Ще 90 суден були або потоплені, або продані СРСР.