REUTERS

Повірити, що Росія дотримається слова у Сирії – це все одно, що повірити російським шпигунам, які клянуться, що їздили в Солсбері подивитися на собор.

Новий мирний план, про який Володимир Путін домовився з турецьким президентом Раджепом Таїпом Ердоганом і який передбачає безпеку трьох мільйонів мирних сирійців у Ідлібі, не викликає довіри з багатьох причин. Не остання з них криється в цілій історії про те, як Путін заперечує всі звинувачення проти нього всупереч горі переконливих доказів.

Про це пише CNN, нагадуючи, що якраз минулого тижня російський президент став на бік двох агентів ГРУ, які запевняють, що їздили у Велику Британію заради туризму. Хоча британські правоохоронці зібрали цілі томи доказів, які викривають, що росіяни насправді намагалися вчинити вбивство.

Відео дня

Читайте такожDie Zeit: Путін показав, де межа його влади у Сирії

На тлі такої зневаги Путіна до правди його раптовий мирний план для Ідліба можна лише трактувати як цинічну спробу ухилитися від шквалу осуду в Генеральній асамблеї ООН наступного тижня. Якщо президент США Дональд Трамп не стане на її шляху, Росія може відкинути всі розумні причини і почати останню битву за Ідліб.  Вона використовує автократичного лідера Туреччини не лише, щоб замилити очі світу, щоб він не помітив опортунізм, а й для того, щоб стратегічно відтягнути важливого союзника НАТО подалі від альянсу. В довгостроковій перспективі це виллється в посилення російського впливу в регіоні. Завдяки тому, що Іран і Туреччина підтримують цілі Москви на Близькому Сході, здатність країн скоротити присутність Росії сильно зменшиться. І ця довгострокова мета не дозволяє сприймати серйозно російську балаканину про короткостроковий мир в Ідлібі.

Путін за замовчуванням діє за перевіреним російським сценарієм: каже щось одне, а робить щось абсолютно протилежне. Називати турецько-російські домовленості угодою означає дуже сильно розтягувати значення слова «угода». Це план, в якому деякі сторони конфлікту не беруть участі і на якому вони не поставили свій підпис. Турецький міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу розповів, що домовленості були укладені на переговорах в Сочі, а отже за межами міжнародно визнаного мирного процесу для Сирії в Женеві. І навіть це вже повинно було б стати попередженням для світу, що Росія йде проти течії і в обхід ООН.

Читайте такожГенсек ООН застеріг від безпрецедентної катастрофи в Ідлібі

Чавушоглу також сказав, що домовленості передбачають створення 15-20-кілометрової зони, в якій всі складують зброю.

«Мирні мешканці залишаться. Лише терористи будуть усунуті», - сказав турецький дипломат.

Однак, ніхто не пояснює, куди ж ті терористи подінуться і кого ними будуть вважати насправді. У Москви і Анкари в минулому були розбіжності щодо трактування слова «терористи».

Втім, найбільше у турецько-російській угоді тривожить навіть не її мова чи неоднозначність, а сама природа і концепція. Складання зброї рідко коли відбувалося без укладання мирної угоди, якщо відбувалося взагалі. Взяти для прикладу, Ірландську республіканську армію. Минуло чимало часу після підписання Белфастської угоди 1998 року, перш ніж ІРА остаточно погодилися «скласти» зброю і «виключити її використання». ІРА не погодилася насправді передати свою зброю переговорникам, тому що це, як заявили її лідери, означало б поразку. З їхньої точки зору, не було ані перемоги, ані поразки у конфлікті.

Читайте такожNational Interest: Росія і Туреччина можуть вступити в сутичку наприкінці сирійської війни

Змусити когось скласти зброю можна лише силою, давши зрозуміти іншій стороні, що лише так вона буде у безпеці і не матиме справу з атакою. Або цього ж можна досягти за допомогою тривалих переговорів і не менш довготривалих заходів будівництва взаємної довіри. Але турецько-російський план щодо Ідлібу не такий випадок. І це знову повинно насторожити світ, тому що, вочевидь, Росія не планує робити те, про що говорить.

Москва намагається обдурити світ. Щоб ухилитись від критики Генеральної асамблеї ООН, вона грає «хорошу», намагаючись здаватися важливою глобальною силою. Але щойно засідання Генеральної асамблеї закінчиться наступного тижня, не важко передбачити, що станеться з Ідлібом.

Можна чекати, що в Ідлібі повториться те, що всі вже бачили у Чечні, Грузії, Україні чи в інших сирійських регіонах. Росія маніпулює фактами, змінюючи ситуацію на місцях на свою користь.

Читайте такожNewsweek: Туреччина таємно підриває позиції Росії у Сирії

Режим Асада став досить міцним, щоб діяти далі самостійно. Тож Кремль зможе повернути війська додому, видихнувши з полегшенням, на сирійську війну не потрібно витрачати так багато грошей щороку. Крім того, в очах інших диктаторів і автократів світу Росія буде мати вигляд надійного союзника.

Тож не варто чекати, що мирний план для Ідліба буде діяти довго. Варто називати речі своїми іменами: це огидний, цинічний фіговий листок.