До середини 1980-х років, через кілька років після вторгнення СРСР у Афганістан, багато чиновників США відчували, що ні радянська армія, ні підтримувані Вашингтоном повстанці не можуть остаточно перемогти.
«У 85-му все зайшло в глухий кут. Якщо ви подивитися на тогочасну пресу чи якщо ви були чиновником, якщо ходили Вашингтоном і говорили з людьми з оборони, розвідки, виконавчої гілки влади в цілому, то ви б помітили, що домінувала думка про те, що ми у глухому куті», - сказав Business Insider колишній голова оперативної групи ЦРУ щодо Афганістану Джек Девайн.
Читайте такожThe Guardian: Усаму Бін Ладена перетворила на терориста війна проти СРСР в Афганістані
«На підйомі була думка: «Як довго ми будемо сотати кров з росіян?», - додав колишній американський розвідник, чия кар’єра тривала 32 роки.
Критики говорили, що Вашингтон збираються «змушувати росіян стікати кров’ю аж до останнього афганця». Президент США Рональд Рейган вирішив зробити «ще один великий поштовх» у рамках афганської програми. За словами Девайна, Кремль, як не дивно, ніколи не згадував про цю операцію.
З перших днів вторгнення СРСР у Афганістан діяла американська програма підтримки афганських повстанців. Але вона була досить малою.
«Вони отримували зброю, яка лишилася ще з Другої світової війни», - пояснив колишній чиновник ЦРУ.
За рішенням Білого дому, оперативна група щодо Афганістану збільшилася, так само як і її бюджет. Але у програми були проблеми на місцях, оскільки всі поставки зброї повинні були проходити через «нульову лінію» з Пакистану на афганську територію.
«Попри той факт, що у нас тепер була купа грошей і виробничі можливості, ми не могли переправляти щось через кордон, тому що російські гелікоптери Мі-24 розбивали і придушувати будь-який прикордонний рух», - розповів Девайн Business Insider.
Читайте такожЗбитого в Афганістані радянського льотчика знайшли живим через 30 років
Все змінилося, коли у Вашингтоні вирішили передати моджахедам ракети Stinger, які все ще були в розробці. Хоча у адміністрації Рейгана, так само як і в самому ЦРУ був опір цьому рішенню. Також тогочасний президент Пакистану був проти ідеї. Одні боялися, що поява Stinger у Афганістані буде розцінена СРСР як зухвалий ляпас. І це могло б розростися до прямої конфронтації. Інші ж боялися, що американська передова технологія потрапить у радянські руки. Втім, офіцер ЦРУ у Пакистані Мілтон Бірден пояснив, що СРСР отримав розробку Stinger за кілька років до того через канали в межах НАТО. Зрештою, після міжвідомчої зустрічі у Білому домі було вирішено все ж відправити афганським повстанцям ракети.
«Моя робота була в тому, щоб прийти і сказати: «Слухайте, мені потрібна ось така кількість Stinger з конвеєра». Я передав логістичному офіцеру цифру, яка, наскільки мені відомо, досі не розголошена. А він сказав: «У вас їх не буде. Наші війська навіть їх ще не мають». Якби я був на його місці, то, мабуть, сказав би те саме», - пригадав Девайн.
Однак, дзвінок у Білий дім подолав бар’єр бюрократичної впертості. Три сотні Stinger були доставлені в Афганістан у 1986 році. А впродовж всієї війни ЦРУ переправило туди близько 2,5 тисяч ракет. Військові США вчили пакистанських колег користуватися ними. А ті, у свою чергу, вирушали у Афганістан, щоб там навчити користуватися американською зброєю моджахедів.
За словами Девайна, Stinger не давали аби кому. Серед афганців строго відбирали «лише найкращих». У вересні 1986 року вони вийшли на перше завдання з новою американською зброєю проти радянської авіації. Першу ракету запустив командир афганського підрозділу на ім’я Джафар. Але вона не злетіла. Двигун ракети не загорівся, тож вона просто впала і покотилася собі. Однак, два інші постріли були виконані влучно. Кожна з ракет збила по одному радянському гелікоптеру.
«Мало хто знає, що перша ракета просто собі впала. Але люди, які діяли на місцях, донесли мені цю інформацію у формі прокльонів, сказавши, що я прислав їм чортзна що. Але ж наступні три постріли влучили у цілі», - пригадав Девайн.
Війська СРСР відреагували на появу нової зброї дуже швидко. Радянські літаки почали підніматися на висоту 6 тисяч метрів, щоб летіти вище зони дії американських ракет. Втім, передача Stinger афганцям підвищила кількість випадків знищення радянських гелікоптерів і літаків до 20%. Поки моджахеди користувалися СА-7, вони влучали у ціль лише у 3% випадків. Всього за війну в Афганістані було збито 270 радянських повітряних суден.
Читайте такожBusiness Insider: Російські ракети Х-35У можуть налякати хіба що рибалок
Політолог Алан Куперман відкидає твердження, що Stinger змусив СРСР покинути Афганістан. Оскільки тогочасний лідер комуністичної імперії Михайло Горбачов ухвалив рішення про виведення військ до того, як почалися поставки ракет в центральноазіатську країну. Однак, інші експерти зауважують, що ситуація була більш складною. Головною причиною виходу СРСР стали власні ж прорахунки. Адже радянські війська контролювали міста, але повністю втратили контроль над периферійними територіями. Авіація була критично важливою для них. І поява Stinger серйозно скоротила можливості Кремля в небі.
