Майбутнє Євросоюзу лишається невизначеним / Flickr/Javier Palacios

Світовий порядок змінюється. І майбутнє жителів Землі буде залежати від відповідей на п’ять питань, які поки що ніхто навіть не поставив на обговорення міжнародної академічної спільноти.

Про це на сторінках Foreign Policy пише професор Гарвардського університету з міжнародних відносин Стівен Волт, який сформулював ключові питання, які, на його думку, визначають майбутнє людства.

Перше з них – подальша траєкторія Китаю. Мало що у світі має більше значення, ніж розуміння, яким шляхом Пекін піде далі. Чи його економічне зростання продовжиться стрімкими темпами, сповільниться, замре на місці чи може почне рухатися у зворотному напрямку? Це буде мати масштабні наслідки для глобального балансу сил, відносин між країнами Євразії, рівня і масштабу кліматичних змін і на багато інших проблем.

Відео дня

Читайте такожThe Guardian: Глобальна війна за інтернет почалася

Експерти досі не мають чіткої відповіді на це питання. Автор зауважує, що політологи Майкл Беклі, Андреа і Мауро Гіллі нещодавно наголосили, що Китай досі слабший, ніж США і навряд чи зрівняється з ними скоро. Але чи справді це так? Тим часом, лідер КНР Си Цзиньпін сподівається, що його країна буде невпинним гігантом, який зможе підірвати стару гегемонію США і стане головною силою у світі. Деякі експерти з китайських справ теж так думають.  Амбітна ініціатива «Єдиний пояс, єдиний шлях» зможе закріпити китайський вплив у світі чи стане лише великим марнотратством Пекіна? Ніхто не може сказати напевне.

На думку автора, найбільше тривожить те, що спільнота людей, які заробляють на життя, досліджуючи Китай, не знають відповіді теж. А спектр прогнозів доволі широкий.

«Якщо мають рацію ті, хто думають, що Китай не зможе наздогнати США, тоді Вашингтон може зайняти досить розслаблений підхід до конкуренції з Пекіном. Йому краще було б хвилюватися через свою надмірну реакцію, яка може нашкодити обом країнам. Але якщо Китай навпаки продовжить неймовірне зростання хоч і з дещо сповільненим темпом, він неминуче стане об’єктом для зовнішньої політики США», - зауважує автор.

Читайте такожPolitico: Україна стала випробувальним полігоном для кіберзброї

Друге питання – наскільки надійні кіберможливості США.  Всі вже звикли до страшних історій про те, які загрози нависли над світом у кіберпросторі. На додачу до вже добре відомих викликів, таких як віруси, кіберзлочинність і електронного вимагання людство постало також перед небезпекою кібератак, які виводять з ладу інфраструктуру, комерційного шпигунства й інших небезпечних сценаріїв. США звинувачують Росію у хакерській атаці проти систем Демократичної партії у 2016 році. Крім того, існують підозри, що китайська компанія Huawei насправді грає роль троянського коня, який дозволить уряду Китаю отримати легкий доступ до обладнання користувачів. Все це дуже важливі проблеми, до яких потрібно поставитися серйозно, хоч їх часто і перебільшують.

«Але я хотів би знати про зворотну сторону медалі: наскільки хороші американські кіберможливості? Ми багато читаємо про те, що зробили, роблять і можуть зробити інші країни. Але нічого не знаємо про те, на що Національна служба безпеки й інші агенції США самі здатні», - зауважує автор.

Він визнає, що розуміє, чому таку інформацію тримають в таємниці. Але неосвіченість населення може мати наслідки. Якщо люди не будуть знати про те, що США здатні заподіяти іншим, тоді зовнішні кібератаки проти країни будуть здаватися неспровокованими. Хоча насправді вони можуть бути частиною більш широкого процесу обміну ударами в кіберпросторі.

Читайте такожNewsweek: Китай буде керувати світом, якщо переможе в гонці за 5G

Третє важливе питання: що буде з Євросоюзом? Він став дуже важливим, адже об’єднуючи 28 країн-учасниць (поки що включно з Великою Британією), він формує загальні економічний і регуляторний простір для спільної економіки, розмір якої перевищує 18 трильйонів доларів. В багатьох країнах ЄС ходить спільна валюта. Крім того, союз визначив стандарти захисту прав людини й інших ключових практик по всій Європі. Також, хоч він і не брав на себе відповідальність за мир і стабільність на континенті впродовж останніх 60 років, союз став головним європейським успіхом після Другої світової війни.

Однак, сумніви щодо майбутнього Євросоюзу важко переоцінити. Британія націлилася на вихід. І якщо Brexit виявиться м’яким, це може мотивувати інші країни піти тим же шляхом. А тривала криза в єврозоні досі не до кінця вирішена. Неліберальні режими в Польщі й Угорщині кидають виклик ключовим принципам ЄС. А націоналізм, який повинен був поступово відійти у минуле через успіх організації, знову бере реванш на континенті.  Якщо до цього всього ще додати ворожість адміністрації Дональда Трампа, то можна отримати надійний рецепт проблем на багато років.

Читайте такожForeign Policy: Історичні суперечки з Україною зближують Польщу з Кремлем

Автор зауважує, що інститути Євросоюзу досить міцні. Тому навряд чи варто боятися, що він розпадеться у найближчі роки. Однак, хотілося б чітко розуміти, яким буде ЄС через 5, 10 чи 20 років. А оскільки в 1995 році ніхто не міг передбачити ті проблеми, які виникли сьогодні, дуже важко дати будь-який прогноз на майбутнє і зараз.

Четверте питання: скільки країн стануть ядерними у наступні 20 років? Одним з популярних виправдань для збереження низки глобальних військових зобов’язань США стало те, що в іншому випадку більше країн збудують ядерні арсенали. А це спричинить дестабілізацію. Якщо ж Америка більше не здається надійним гарантом безпеки союзників, цей аргумент втратить силу. А Німеччина, Японія, Південна Корея, Саудівська Аравія й інші країни кинуться на ядерний шлях. Дядьку Сему доведеться лишитися глобальним поліцейським, якщо він не хоче розповсюдження ядерної зброї. Однак, не можна сказати напевне, як все відбудеться насправді у майбутньому.

Читайте такожBusiness Insider: Ядерна війна між Індією і Пакистаном підірве клімат Землі й спричинить всесвітній голод

П’яте питання: хто переможе у суперечці щодо великої стратегії США? Як зауважив історик Колумбійського університету Стівен Вертейм, давно прострочені дебати про американську роль у світі тільки починаються. Їх потрібно було провести після кінця Холодної війни. Але, як каже приказка, Америка завжди робить правильно, коли перепробує всі альтернативи.

Раптом з’явилися серйозні люди, які цілком серйозно виступають за скорочення американських військових зобов’язань. Є й експерти на зразок політолога з Чиказького університету Джона Міршайма, які вважають, що США потрібно поступово ліквідувати деякі закордонні військові зобов’язання, але не всі. Але є й ті, хто хоче зберегти статус-кво і знайти нові способи переконати суспільство, що він працює. І, нарешті, є прихильники Трампа з їхнім гаслом «Америка перш за все», яка передбачає, що національні інтереси повинні мати особливу пріоритетність. Однак, на практиці вони відштовхують союзників, поступаються ворогам і здають важливі позиції впливу через свою некомпетентність. Хто переможе у цих дебатах про роль Америки у світі? Хто ж знає!