Майже кожні вихідні тисячі людей у Москві виходять на вулиці, протестуючи проти фальшивих виборів. Але це не перші масові акції проти політичної системи в Росії. Взимку 2011-2012 років натовпи були більшими, ніж зараз. І вони нічого не досягли. Як і тоді, влада намагається придушити демонстрантів заборонами, масовими арештами й погрозами, — пише німецьке видання Süddeutsche Zeitung.
«У вимірі громадських настроїв недовіра до президента Володимира Путіна і правлячої партії повернулася до того рівня, на якому вона була сім років тому. Тоді система відповіла арештами й новими законами про ще більше пригноблення. Також події в Криму і на Сході України були відповіддю на ці протести. Коли народне невдоволення стає настільки великим, автократії відповідають пропагандою і насильством», - сказала виданню російський політолог Катерина Шульман.
Читайте такожУ Москві проходить чергова серія акцій протесту (фото, відео)
Втім, за її словами, зараз спостерігаються деякі відмінності у порівнянні з 2011-2012 роками. Репресивний апарат став сильнішим, більшим, багатшим і ефективнішим. Жодних лібералізацій з 2012 року не було. З іншого боку, економіка Росії скорочується. Минулого разу протести відбувалися в хороших економічних умовах, в яких реальні доходи зростали. А тепер вони скорочуються вже шостий рік поспіль. Шульман визнає, що у 2012 році протестні настрої росіян «впали у сплячку».
«Але вони не зникли. Вони пішли у підпілля. Потім відбулася анексія Криму, кримський консенсус. Цей ефект виявився надзвичайно короткочасним і почав розвіюватися вже у 2016-му. А у 2017-му році вже відбулися перші загальнонаціональні протести. Молодь вийшла на вулиці на чолі з Олексієм Навальним. У 2018-му протести почалися після президентських виборів навесні. Влітку всі можливі рейтинги обвалилися. Непопулярна пенсійна реформа стала поштовхом, але не причиною. Восени у нас були протести в регіонах РФ. Мені здавалося, що все буде спокійно аж до парламентських виборів 2021 року. А тепер все має вигляд фальш старту як для опозиції, так і для апарату влади. Останній застосував більше насильства, ніж потрібно», - пояснила вона.
Вона також пояснила, що влада у Москві зараз в руках так званих «силовиків». У цю категорію владної вертикалі входять ФСБ, Слідчий комітет, прокуратура й МВС. Всі вони послуговуються насильством як інструментом влади.
«Буржуа (але вони не ліберали, тому що там немає лібералів) – це політичний блок в адміністрації президента у міській Думі Москви. Вони спробують відібрати владу назад. Можливо вони скажуть, що груба сила не спрацювала. Силовики, з іншого боку, думають, у них все під контролем. Але вони не об’єднана група. Вони воюють один проти одного», - розповіла Шульман.
Зовні режим у Москві здається досить міцним і консолідованим. І в очах громадянського суспільства він теж такий. «Силовики» придушують активістів, журналістів й тих, хто може висловлювати свої думки. Але в один з одним вони поводяться часом навіть ще жорстокіше.
«Хоч це не полегшує життя громадянському суспільству, розвідка й МВС ненавидять один одного. Тим часом, одна частина ФСБ намагається знищити іншу. З іншого боку, ці внутрішні конфлікти також можуть виливатися в історії на зразок тієї, яка сталася з журналістом Іваном Голоновим, якого дуже швидко відпустили після арешту за фальшивими звинуваченнями. Ми дізналися, як можна грати на конфліктах всередині машини», - сказала експерт.
