Коли йдеться про визначення, коли можна влаштувати імпічмент президенту, демократам у Конгресі доводиться працювати з 200 словами у Конституції, трьома значними історичними прецедентами, запалом прихильників такого кроку, напругою у парламенті й даними опитувань, які сучасна політична партія тільки може купити.
Ніщо з цього, на жаль, не каже їм напевне, що потрібно робити, коли сумнівний президент насправді хоче, щоб у нього відібрали посаду, — пише New York Times. Припущення, що Дональд Трамп насправді хоче, щоб йому влаштували імпічмент, висловив видавець The Federalist Бен Доменех. Він підмітив, що загроза імпічменту не стримує президента, а розпалює його жагу боротьби.
У своїй статті у понеділок видавець нагадав про останні кілька днів скандалу, пов’язаного з Україною, і розцінив його як помсту. Циркова атмосфера на слуханнях в Конгресі, вимушені виступи Джо Байдена про корупцію замість розмов про охорону здоров’я чи економіку, а також підштовхування демократів у Палаті представників до рішення про імпічмент з боку їхніх розлючених колег і виборців – це саме те, чого хоче Трамп.
Читайте такожWashington Post: Скандал навколо України може стати найгіршим для Трампа
Видання пише, що вживання слова «хоче» тут може бути перебільшенням. Оскільки воно передбачає стратегічну мету і постійне прагнення при психологічній стабільності. Нічого з цього не стосується чинного президента США. Але припущення Доменеха цікаве. Чи здається наляканим імпічментом президент, якому вдалося уникнути звинувачень в змові з іноземним урядом під час виборів і який через день після свідчень спеціального прокурора Роберта Мюллера по телефону вмовляв інший іноземний уряд допомогти йому на наступних виборах? Ні. Чому ж Трамп настільки байдужий? Можливо, як наполягають прихильники імпічменту, він думає, що демократи надто слабодухі, щоб захистити конституцію США, і надто слабкі, щоб виступити проти беззаконня. Але вірогідно, що він бачить кілька позитивних наслідків імпічменту, які стали б подарунком для його президенства і, можливо, періоду після роботи в Білому домі.
По-перше, якщо демократи влаштують імпічмент, вони зроблять дещо дуже непопулярне. Не виключено, що негативне ставлення до такого кроку з розвитком скандалу, пов’язаного з Україною, зміниться. Можливо публічні слухання принесуть низку ударів, які посилять настрої проти Трампа, переконавши виборців у необхідності провести імпічмент. Але нинішня громадська думка – це причина, чому Трамп, здається, хоче більше власний імпічмент, ніж спікер Палати представників Ненсі Пелосі. Порядок денний демократів більш популярний, ніж республіканський. Кандидати від демократичної партії всі більш популярні, ніж Трамп. Тому будь-що, що змусить громадськість бачити демократів у поганому світлі, може видаватися нинішньому президенту привабливим.
Читайте такожWall Street Journal: Трамп може виплутатися зі скандалу про тиск на Україну
По-друге, Трамп з радістю протиставляє своє зловживання владою м’якій корумпованості своїх ворогів. Це аспект «трампізму», який особливо дратує критиків президента. Він критикує своїх політичних суперників за те, що вони стали «корумпованими болотними створіннями», але при цьому значно більше і зухвало компрометує сам себе. Але не важливо, чи йдеться про вплив «Фонду Клінтона» чи про справи сім’ї Байдена, Трамп завжди виставляє себе більш чесною формою шахрайства. Він виставляє свій відкритий цинізм як щось юридично краще, як виправдання самозбагачення. Але це зовсім не так.
«Лицемірство краще, ніж відвертий порок, дрібна корупція краща, ніж більш крупна. І те, що президент, здається, зробив, притискаючи уряд України, значно гірше, ніж заморські справи Гантера Байдена. Але ніхто не повинен дивуватися тому, що деякі виборці в наші часи недовіри, роздробленості й відчаю віддають перевагу відвертому шахрайству», - йдеться в статті.
По-третє, битва за імпічмент дасть Трампу останній шанс зміцнити свою хватку на душах і репутації своїх можливих республіканських наступників. Щоб зрозуміти це твердження, пропонує звернути увагу на пояснення журналіста Джонатана Ласта, чому так мало республіканських чиновників готові порвати з Трампом не зважаючи на те, наскільки його становище схоже на історію Річарда Ніксона.
Читайте такожBloomberg: Україна повинна не дозволити Трампу втягнути її у внутрішню політику США
«Одна з причин, чому республіканці могли переконати Ніксона піти у відставку, полягала в тому, що вони знали, наскільки Ніксон дбав про інститут Республіканської партії. Іншою причиною було знання того, що Ніксон піде й буде мовчати й самостійному вигнанні після президенства. Він не збирався витрачати свої останні роки, критикуючи Чарльза Віггінса, Баррі Голдвотера і Джеральда Форда в Twitter по 15 разів на день. Нічого з цього не можна сказати про Трампа», - пояснив Ласт.
Це не просто пояснює, чому Трамп впевнений у своїй здатності пережити битву за імпічмент, а й те, чому він її прагне. Він знає, що може програти наступні вибори. Але немає причин вважати, що поразка якось завадить йому впливати на Республіканську партію через Twitter ще багато років. А хіба існує кращий спосіб консолідувати таку владу в останній рік роботи його адміністрації, ніж змусити своїх наступників, усіх цих молодих і світлих людей з Сенату прийти вклонитися йому востаннє?
