Лише через чотири роки після початку вторгнення російської армії в Сирію Москва насолоджується дипломатичними, фінансовими й військовими здобутками. Вбивши клин між союзниками НАТО і випробовуючи нове озброєння, Росія отримала помітні стратегічні й тактичні перемоги на сирійській території.
Але не зважаючи на все це, лишається невідомим, як Москва збирається рухатися вперед. Адже вона тепер постала перед великими ризиками: від більшої уразливості перед військовими атаками до перспективи зазнати побічних наслідків від участі в регіональних битвах за владу. Про це пише експерт приватного аналітично-розвідувального центру Stratfor Омар Ламрані.
Читайте такожBusiness Insider: Путін задарма отримав у Сирії все, про що мріяв
Одним з найбільших досягнень Росії в Сирії він називає те, що значних успіхів вдалося добитися відносно низькою ціною. Відправивши лише приблизно 5 тисяч військових, більшість з яких брали участь в операціях ВПС і були радниками, Москва за підтримки Ірану змогла стабілізувати залежний уряд в Сирії й відновити його домінування на полі битви. Це дозволило їй зберегти свої військові бази на сирійській території на тлі захисту гарантій доступу до комерційних інтересів в країні. Кремль зміг підтвердити свій імідж глобальної військової сили й відкрив шлях до захоплення ще більшої дипломатичної ролі в регіоні.
В дипломатичному вимірі Росія розширила своє партнерство з Іраном, перетворила напружений конфлікт з Туреччиною в дедалі ширші стосунки й стала критично важливим гравцем на Близькому Сході, якого Ізраїль, Йорданія, Ірак і Саудівська Аравія більше не можуть ігнорувати. Більше того, вона нарешті змусила США брати участь в активних міжнародних переговорах щодо регіону якраз в той час, коли США й інші країни Заходу намагаються покарати Кремль за анексію Криму й агресивну поведінку в Європі.
Читайте такожThe Times: Згода на мир в Сирії на умовах Путіна - це не прояв гуманності
З військової точки зору, вторгнення в Сирію дозволило російській армії випробувати в бою нове озброєння, зокрема, крилаті ракети й нові літаки. Російські військові здобути реальний бойовий досвід. А Москва завершила свій експеримент з найманцями групи «Вагнер». Росія добилася всього цього, зазнавши невеликих втрат особового складу й обладнання. Вище російське командування почало говорити про використання досвіду в Сирії в якості моделі для нової «стратегії обмежених дій».
Навіть після початку вторгнення Туреччини 9 жовтня Москва змогла добитися значних успіхів завдяки своїй присутності в країні. США не просто пішли з сирійської території, вони віддали деякі свої військові бази й об’єкти в руки росіян. Це стало символічною перемогою, безцінною для державної пропаганди.
Однак, попри всі російські успіхи в Сирії, Кремль чекають непрості часи попереду. Перша з серйозних загроз вказує на далеку від завершення війну проти екстремістських груп в регіоні. «Сирійські демократичні сили» підірвані, США майже повністю покинули територію країни, а турецька армія зосередилася на війні проти курдських загонів. На тлі всього цього в «Ісламської держави» є прекрасна можливість відбудувати себе в тому вакуумі, який виник на сході Сирії. Велика кількість екстремістів, які зараз тікають з в’язниць північних регіонів, дуже скоро приєднаються до терористичної організації знову.
Більше того, окрім «Ісламської держави» на сирійській території діють й інші екстремістські організації, такі як «Хуррас аль-Дін», пов’язана з «Аль-Каїдою». Такі сили зможуть зміцнитися й розширити вплив за межі провінції Ідліб. Росії за таких умов доведеться відправити на поле битви в Сирію ще більше солдатів й ресурсів, щоб розібратися з відновленими терористичними організаціями, які вважають Москву ворогом.
Російська сторона змогла вбити клин між Туреччиною і США торік. Але навіть цей успіх містить великі ризики. Перш за все, між Анкарою й Москвою на сирійській території назріває конфлікт, оскільки вони розділяють лінію фронту після краху «Сирійських демократичних сил» і виходу США. До цього часу єдиною точкою контакту між ними був фактичний кордон на заході Сирії, який розділяв території, зайняті урядом в Дамаску і лояльними до Туреччини загонами. Тепер лінія фронту між Москвою й Анкарою простягається на схід вздовж річки Євфрат. Це означає, що шанси виникнення сутичок між ними збільшуються.
Інша проблема для Кремля, яку він сам створив, посваривши Анкару з Вашингтоном, несе ядерний характер. Туреччина говорить про побудову ядерної зброї. В рамках ядерного стримування, яке США забезпечує для своїх європейських союзників по НАТО, на турецькій території базуються 50 стратегічних бомбардувальників B-61. Ці літаки гарантують, що союзники, такі як Туреччина, не будуть беззахисними в разі ядерної атаки. Хоча використовувати їх не можна без дозволу США.
Читайте такожЕрдоган заявив про можливість початку нової військової операції Туреччини у Сирії
Оскільки напруга у відносинах між Анкарою і Вашингтоном зростає, доля цієї політики опинилася під питанням. New York Times нещодавно писав, що Міністерство енергетики США розглядає можливість виведення ядерних сил з турецької території. Якщо це станеться, Анкара може вирішити відкрити власну ядерну програму. А це може підштовхнути інших гравців у регіоні включно з Саудівською Аравією до ядерної гонки. Таким чином, біля кордонів Росії з’явиться більше ядерних держав, що буде нести ризики для безпеки.
Зміцнення російських позицій у Сирії також ставить Москву в епіцентр ворожнечі на Близькому Сході. Зокрема, вона опинилася затиснутою між Іраном й Ізраїлем. Так, Тегеран і Кремль разом підтримують сирійський уряд. Але російській стороні теж дістанеться, якщо іранські війська вступлять в конфлікт з Ізраїлем. Насправді російські солдати вже постраждали від ірано-ізраїльської ворожнечі. У вересні 2018 року сирійська ракета збила літак з 15 російськими військовими на борту. Це сталося, коли сирійські урядові сили намагалися збити ізраїльський літак.
