REUTERS

Дуже багаті люди в політиці діляться на дві категорії. Одні з них добиваються високої посади, щоб стати дуже багатими. До таких належать Володимир Путін і Раджеп Таїп Ердоган, які використовують своє становище, щоб збагачувати себе й своїх друзів.

Інші вже дуже багаті. Їм потрібна влада або для того, щоб збагатитися ще більше, або щоб захистити свої статки. Тому що, як всім відомо, високі урядові посади дозволяють впливає на податкове законодавство, поліцію й суди. Це стосується Дональда Трампа й Сільвіо Берлусконі, - пише на сторінках Sueddeutsche Zeitung оглядач Аксель Хакке.

Але от що між цими багатіями в політиці спільного: щоб вони не робили, це не йде на користь простим людям.

Відео дня

Читайте такожCNN: У ФБР вважають, що Росія намагається змусити США "розірвати себе на шматки"

«Путін не приніс процвітання своїй країні за цілі десятиліття свого правління. Ердоган руйнує Туреччину через свою манію величі. Берлусконі вів Італію до ще глибшої кризи. А Трамп… Ой, що тут говорити. Якби це не суперечило принципам рівності в демократії, було б непоганим гаслом заборонити дуже багатим людям обіймати політичні посади взагалі. Але, звісно ж, це не можливо», - йдеться в статті.

В США мільярдер Майкл Блумберг тепер претендує на посаду президента. Він хоче балотуватися від демократів. Якщо йому це вдасться, тоді вийде, що на цьогорічних виборах один мільярдер, який заробив свої статки, буде змагатися з іншим мільярдером, який по-суті є лише некомпетентним спадкоємцем. У всякому разі, таке політичне протистояння не дуже було б схоже на функціональну демократію.

У футболі колись була популярна приказка: «Гроші не забивають голи». Це означало, що успіх не можна купити. Якийсь час так воно і було. Вкладені гроші у дорогих гравців не гарантували перемоги, якщо у команди не було конкретної стратегії. Сьогодні ж все змінилося. Деякі клуби у Європі мають фінансову перевагу над усіма іншими. Тому змагання з біднішими суперниками на чемпіонатах для них не має сенсу.

Читайте такожWall Street Journal: Глобальна диктатура може взяти світ під контроль у XXI столітті

В США економіст Габріель Цукмен з Берклі нещодавно виявив, що з 1970-х років річний дохід найбідніших американців на душу зріс в середньому на 8 тисяч доларів. У цей час, доходи багатих збільшилися на 800 тисяч. Цукмен зробив висновок, що статки одного відсотка найбагатших людей потроїлися за цей час, а найбідніші не отримали майже нічого. У свою чергу, дослідження американської фірми Edelman виявило, що населення економічно розвинених країн втрачає віру в той факт, що важка праця приносить кращий рівень життя. Ця віра зберігається лише серед більш-менш заможних верств населення. Бідні громадяни більше в це не вірять.

«Берні Сандерс любить наголошувати під час дебатів, що троє найбагатших американців (Джефф Безос, Білл Гейтс і Воррен Баффетт) разом володіють більшою сумою, ніж 160 мільйонів менш заможної частини населення. Сандерс переконаний, що мільярдерів не повинно бути взагалі. Але якщо вони вже й існують, вони повинні бути здатні купити більше черевиків і одягу, але не політичну владу. Його часто називають соціалістом, принаймні, за американськими стандартами. Я не соціаліст навіть за європейськими стандартами. Але у мене є відчуття, що він має рацію», - пише автор.