Сьогодні минає 19 років з моменту підписання угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД).
8 грудня 1991 року у Віскулях (Брестська область, Білорусь) - резиденції білоруського уряду в Біловезькій пущі - керівники України, Республіки Білорусь і Російської Федерації підписали Угоду про створення СНД.
21 грудня 1991 року в Алмати (Казахстан) глави 11 суверенних держав (окрім прибалтійських держав і Грузії) підписали протокол до цієї угоди, в якій підкреслили, що Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Республіка Узбекистан і Україна на рівноправних началах утворюють Співдружність Незалежних Держав.
Учасники зустрічі одностайно прийняли Алматинську декларацію, що підтвердила прихильність колишніх союзних республік до співпраці в різних областях зовнішньої і внутрішньої політики, проголосила гарантії виконання міжнародних зобов`язань колишнього Союзу РСР. Пізніше, в грудні 1993 року, до СНД приєдналася Грузія.
СНД діє на підставі статуту, прийнятого Радою глав держав Співдружності 22 січня 1993 року.
Грузія припинила своє членство в СНД 18 серпня 2009 року - через рік після відповідного про це повідомлення. Таке рішення було прийняте у зв`язку з військовим конфліктом між Росією і Грузією в Південній Осетії та Абхазії. Незважаючи на це, Грузія зберегла свою участь у 70 договорах, підписаних у рамках СНД.
Угода про створення СНД була ратифікована Верховною Радою України 12 грудня 1991 року. Ратифікація цього документа проходила з відповідними застереженнями, які унеможливили перетворення України на частину нової союзної держави. Ці застереження мають виключно важливе значення для подальшої політики України та її ролі в СНД. Так, п. 3 угоди зазначено, що держави - члени Співдружності, реформуючи розташовані на їх територіях угруповання Збройних сил колишнього Союзу РСР і створюючи на їх базі власні Збройні сили, співробітничатимуть у забезпеченні міжнародного миру та безпеки.
Також в угоді сказано, що кожна з високих договірних сторін залишає за собою право призупинення або припинення дії цієї угоди або окремих його статей, повідомивши про це учасникам угоди за рік.
Статут СНД прийнятий 22 січня 1993 року і досі не підписаний Президентом України і не ратифікований Верховною Радою. Це означає, що Україна, яка не підписала Статут СНД, не є дійсним членом СНД, а перебуває в СНД на особливому статусі, який витікає з ратифікованої нею Біловезької Угоди разом із застереженнями і заявами.
