Озонова діра, що виникла над Арктикою, стала "найглибшою" за всю історію спостережень (більш ніж за 20 років) і наблизилася за своїми масштабами до антарктичної озонової діри, говориться в статті, опублікованій в журналі Nature, передає РИА «Новости».
Різке падіння концентрації стратосферного озону, "озонова діра", була вперше виявлена в 1980-х роках над Антарктидою. За сучасними уявленнями, руйнування озону (триатомним молекул кисню O3) пов'язане з впливом речовин групи хлорфторвуглеців (CFC), найбільш відомими з яких є група фреонів.
Під дією сонячного світла і стратосферного холоду ці речовини утворюють агресивні сполуки хлору, що руйнують озоновий шар - щит, який захищає життя на Землі від шкідливого ультрафіолету. У 1987 році був прийнятий Монреальський протокол, який забороняє виробництво CFC, проте на їх природне зникнення знадобиться кілька десятиліть.
Взимку та навесні 2010-2011 року в Арктиці вперше спостерігався процес, який можна було назвати формуванням озонової діри. На початку квітня Всесвітня метеорологічна організація заявила, що кількість озону в атмосфері в арктичному регіоні цієї зими скоротилося на рекордну величину - 40%.
Група вчених під керівництвом Глорії МЕННІ з Лабораторії реактивного руху НАСА докладно проаналізувала процес формування озонової діри і прийшла до висновку, що ця подія була безпрецедентним за своїми масштабами, і в разі, якщо зима в Арктиці буде трохи суворішою, падіння концентрації озону буде ще більш різким.
"Вперше у нас на півночі відбувається це. Зниження кількості озону в Арктиці завжди було виражено значно менше, ніж в Антарктиді. У 1994-1995 році було падіння на 30%, але такого до цього ніколи не було. Зараз падіння було на 40%, це вже можна порівняти з Антарктидою, там озонова діра 50% - 60%. Порядок вже однаковий", - сказав один з авторів дослідження Валерій ДОРОХОВ, старший науковий співробітник Центральної аерологічної обсерваторії Росгідромету.
Озонова діра в полярних регіонах виникає, коли з-за низьких температур в стратосфері (нижче 78 градусів морозу) водяний пар і азотна кислота формують так звані полярні стратосферні хмари. Ці хмари і інші холодні аерозолі дають довгоживучим з'єднанням хлору, зокрема, хлорфторвуглеці, можливість перетворюватися в високоактивні сполуки, такі як оксид хлору, які й "убивають" озон.
Взимку 2010-2011 року в Арктиці незвично довго тримався циркумполярний вихор, смуга сильних стратосферних повітряних течій навколо полярної зони, які не пускали до полюса тепле повітря. У результаті до початку весни концентрація озону різко впала.
"Цей період, коли там тримається холодне повітря, зазвичай триває 2-2,5 місяці. А цей раз він затягнувся на чотири місяці - до квітня, хоча зазвичай закінчується в березні", - сказав В.ДОРОХОВ.
Вчені відзначають, що температури нижче порога в 78 градусів в Арктиці трималися на висоті від 15 до 23 градусів понад 100 днів. При цьому падіння кількості озону нижче рівня в 250 одиниць Добсона навесні спостерігалося протягом 27 днів, а нижче 230 - протягом тижня.
"В цьому відношенні скорочення кількості озону в Арктиці вперше досягло рівня, при якому можна говорити про арктичну озонову діру", - йдеться в статті. Її автори зазначають, що область, обмежена циркумполярним вихором в Арктиці значно менше, ніж в Антарктиді, але вона більш мобільна.
"Більш сильне руйнування озонового шару в Арктиці може збільшувати біологічні ризики з сильнішим впливом ультрафіолетової радіації, особливо якщо зона вихору зрушиться в бік щільно населених середніх широт, як це сталося в квітні 2011 року", - пишуть вчені.
Зростання сили ультрафіолетового випромінювання може призвести, зокрема, до зростання числа випадків катаракти, відзначають вчені.
Автори дослідження говорять, що на даний момент не існує методів, як передбачити повторення таких випадків різкого скорочення кількості озону. Для їх розвитку необхідно збирати точніші дані про стан зимової стратосфери.
