Група з 28 осіб, серед яких двоє прикарпатців - депутат Івано-Франківської обласної ради Петро Шкутяк і журналіст газети "Галицький кореспондент" Марічка Гаврилюк 2 серпня перетнула кордон з РФ, повідомляє сайт Товариства "Меморіал". У Карелії делегати планують відвідати урочище Сандармох, де в листопаді 1937-го за чотири дні таємно ростріляли більше тисячі в'язнів.
На яких підставах відмовили у в'їзді Сергію Шевченку, наразі не відомо. На всі запитання прикордонники відказували, що не зобов'язані нічого пояснювати.
До цього жодних проблем з перетином кордону журналіст не мав: він сім разів відвідував Карелію, зокрема й Соловки. Сергій Шевченко є автором низки книг про трагедію Сандармоху і Соловецькі табори, а також численних статей у періодиці.
Питання є і до російського МЗС, яке в односторонньому порядку відновило "чорні списки" - таємний перелік українців, перебування яких на території Російської Федерації вважається небажаним.
Нагадаємо також, що за підтримки Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Карелії вшанувати пам'ять жертв Сандармоху вирушила також окрема делегація з Прикарпаття.
***
Сандармох— лісове урочище в Медвежогорському районі Карелії, за 19 км від м. Повенець, де на площі 10 га у 1930-х роках розстріляно і поховано понад 9500 осіб 58 національностей. Переважно це були спецпоселенці і в'язні з Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецьких таборів, а також жителі навколишніх сіл. Усього на цій території виявлено 236 «розстрільних ям». Розстріли проводилися таємно. Віднайдено поховання жертв репресій у липні 1997 р. Встановлено, що Сандармох є місцем масового розстрілу 1111 в'язнів соловецького етапу 1937 року.
Серед замордованих - цвіт українського відродження початку ХХ ст. - письменники Валер'ян Підмогильний, Микола Зеров, Григорій Епік, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, режисер Лесь Курбас, історик Сергій Грушевський (брат президента УНР), урядовці УНР, громадські й церковні діячі, вчені, військові.
Восени 1937 р. соловецький етап вивезли з островів, відтак його слід губився. Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі. Однак у 1995 р. зусиллями директора Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніаміна Іофе в архівах Регіонального управління ФСБ в Архангельська було знайдено оригінальні документи, зокрема — розстрільні списки. Виконавцем злочину був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВД Ленінградської області. Іноді йому асистував помічник коменданта УНКВД Георгій Алафер.
Місце трагедії було виявлено 2 липня 1997 р. спільною експедицією Карельського і Санкт-Петербурзького «Меморіалів». 27 жовтня 1997 р. до 60-х роковин трагедії тут уперше провели Дні пам'яті. У заходах брала участь невелика делегація з України, у складі якої були Євген Сверстюк, Іван Драч, Лариса та Тетяна Крушельницькі. Вони встановили в меморіальному місці дерев'яний хрест роботи скульптора Миколи Малишка.
У 1998 р. відкрито меморіальне кладовище «Сандармох», встановлено гранітний пам'ятник. З 1997 р. щороку, 5-7 серпня, у лісі біля меморіальних знаків відбуваються православна та католицька панахиди, мітинги громадськості. У них беруть участь і представники України. Про соловецьку трагедію йдеться у книжках «Українські Соловки», «Архіпелаг особливого призначення», «Світло людей», «Розвіяні міфи. Історичні нариси і статті».
2004 року українці спорудили в урочищі гранітний козацький хрест «Убієнним синам України».
