Перестрілка на киргизстансько-таджицькому кордоні між співробітниками силових структур, ще й на тлі зустрічі представників ОДКБ (організація договору про колективну безпеку, в яку входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан), дуже неприємний інцидент. Але такі траплялися і раніше, оскільки йдеться про спірну ділянку кордону.

Вся ця область - Ферганська долина - "картата ковдра", що складається з спірних районів, які досі не демарковані. В основному, між країнами Киргизстаном, Таджикистаном і Узбекистаном. І, звичайно, це одна з найгарячіших точок в Центральній Азії.

Зрозуміло, що з кожним роком протиріччя між країнами наростають. По-перше, тому, що суперечки багато років не врегульовані, переговори щодо демаркації кордонів у глухому куті.

По-друге, велику роль відіграє фактор води. Тому ці суперечки ще й про воду. На території Киргизстану ресурсів більше, і сусіди від них залежать. До того ж, частина цих водних ресурсів знаходиться якраз на спірних прикордонних територіях.

По-третє, у політичних лідерів і в Киргизстані, і в Таджикистані є схильність використовувати націоналістичну карту і трішки загравати з патріотизмом, що теж підстьобує сторони до конфлікту і створює токсичну атмосферу, яка призводить до зіткнень. На сьогодні у президента Таджикистану Емомалі Рахмона не все добре в економіці і з пандемією, і йому було б вигідно трохи відвернути громадськість від внутрішніх проблем. А новому президенту Киргизстану Садиру Жапарову (позачергові вибори відбулися в січні 2021 року), скажімо так, теж хочеться іноді пограти на патріотичних настроях, щоб консолідувати свою владу.

Російський вплив тут зменшується, посилюється вплив інших країн, регіональних держав – Туреччини, Китаю, Штатів.

По-четверте, потрібно враховувати і фактор зовнішнього впливу. Російський вплив тут зменшується, посилюється вплив інших країн, регіональних держав – Туреччини, Китаю, Штатів. Це розбалансування рівноваги призводить до наростання протиріч.

Тому зрозуміло, що з часом ці протиріччя будуть наростати, якщо їх не вирішити. Але чи будуть це робити в рамках ОДКБ? Якщо не буде відповідної заявки в ОДКБ, то ніякої реакції бути не повинно. Тим більше, зараз сторони (ймовірно, не без участі Росії), попередньо домовилися відвести війська, не стягувати підкріплення і почати хоч якийсь діалог.

На сьогодні конфлікт, начебто, вичерпаний. Але для Російської Федерації це тривожний дзвіночок. В першу чергу, це сигнал що на її периферії, в колишній зоні її інтересів, її вплив зменшується. Це раніше подібні конфлікти (за часів Російської імперії, за часів СРСР) гасилися російською військовою присутністю. Зараз, коли є суверенні держави, російський вплив більше не є унікальним, ексклюзивним. Там впливають багато держав, а в сучасному багатополюсному світі це буде ще наростати.

З іншого боку, цей інцидент для Росії - можливість посилитися. Якщо російська влада зараз зможе заповнити вакуум впливу і, наприклад, запропонувати якусь ініціативу, або якийсь статус-кво, який зможе згладити протиріччя і заморозити ситуацію, то це дозволить посилитися також, як, наприклад, це сталося на Південному Кавказі через Карабаську війну і домовленості з Туреччиною.

Киргизстан і Таджикистан є членами ОДКБ і не дуже добре, якщо вони воюють.

Але велика війна тут зараз не вигідна нікому. Ні Киргизстану з Таджикистаном, які більше зацікавлені пограти на патріотичних почуттях, але не вести війну. Ні Росії, ще й на тлі зустрічі ОДКБ - щоб не підривати довіру до організації. Киргизстан і Таджикистан є членами ОДКБ і не дуже добре, якщо вони воюють.

Реально регіон до війни не готовий. Тому що, якщо війна палахкотить, це зачепить вже всю Центральну Азію. А це зовсім не те, чого хочуть зовнішні сили.

Ілля Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього"

Читайте всі статті автора

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram