Пандемія демотивує людей бути чемними один з одним / REUTERS

Однією з жертв пандемії коронавірусу стала чемність. Це правда, що "вимирання" хороших манер триває вже не одне покоління. Але COVID-19 може остаточно з ними покінчити. І це дуже погано.

Про це на сторінках Bloomberg пише професор права в Єльському університеті і колишній клерк Верховного суду США Стівен Картер. Він пояснює, що часто хороші манери і цивілізованість вважають одним і тим же. Але перше - лише частина другого.

Читайте такожNew York Times: Коронавірус веде нас в світ голоду, хвороб і безграмотностіЦивілізованість - це сукупність всіх пожертв, які ми робимо заради життя в функціональному суспільстві. Хороші манери важливі для цивілізованості не лише через їхню власну цінність (хоч може це й так). Вони також становлять собою те, що історик сер Артур Шлесінгер назвав нашою "візиткою" для незнайомців. В часи, коли інформація про інших була відносно дорогою, Шлесінгер  розглядав хороші манери як сигнал про те, ким ми насправді є.

В часи після пандемії манери зміняться, тому що наші "візитки" будуть нести інші сигнали. Головним з них буде сигнал про те, що ми дбаємо про власну безпеку і про безпеку тих, хто нам дорогий. Соціальні звичаї можуть бути мінливими. Але автор вважає, що деякі з тих, які нав'яже коронавірус, збережуться на довго.

Наприклад, людей більше не будуть вважати недружніми за відмову починати розмову з незнайомцями не залежно від того, в масці вони чи ні. Буде менше готових давати готівку бездомним. Ми будемо триматися подалі від натовпів, але не завжди. Після появи вакцини, колективного імунітету чи вигорання COVID-19, бари, ресторани й кінотеатри знову будуть заповнені. Але обирання маршрутів для максимального уникання контактів з іншими більше не буде вважатися чимось грубим.

Та зване "Золоте правило моралі" похитнеться. "Ні, прошу, після вас", - такий підхід вимре. Ніхто не буде притримувати двері для інших, тому що ніхто не захоче тривалих контактів з предметами загального вжитку. Пропустити когось вперед буде означати дозволити іншій людині підійти надто близько. Ніхто більше не буде вагатися перед тим, як натиснути кнопку, щоб двері ліфта зачинилися в когось перед носом. Так само клієнти ресторанів миттю попросять адміністратора вивести з залу іншого гостя, який кашляє.

Читайте такожNature: Хворих на COVID-19 учнів початкової школи буде важко виявитиСпогади про дефіцит в часи пандемії закріпляться. Тож ми відмовимось від принципу жити так, щоб і іншим вистачило. Натомість з'явиться звичка запасатися. Вдома буде багато паперових товарів. Засоби для чищення будуть розлітатися з полиць магазинів. Звісно, це вплине на ціни.

"А тепер серйозно: рукостискання померло. Всі так кажуть. Навіть доктор Ентоні Фаучі. Але з точки зору цивілізованості, це створить проблему. Рукостискання традиційно сигналізувало про відсутність агресії. У відкритій долоні не може бути зброї. А коли вона тримає чужу руку, можливість схопити зброю зникає", - пояснює автор.

Якщо стукатися кулаками чи ліктями, сигнал буде іншим. Можливо, ми більше не будемо вступати в жоден фізичний контакт з незнайомцями взагалі. Тож варто чекати, що буде більше усмішок і поклонів.

Але відсутність рукостискань може призвести до інформаційної втрати. У різних контекстах цей жест несе різне значення при оцінці незнайомців. Наприклад, в бізнесі. Дослідники кажуть, що "якість" рукостискання між роботодавцем і потенційним працівником впливає на процес працевлаштування. Принаймні, якщо цей процес триває між чоловіками. Рукостискання також грає важливу роль під час ділових переговорів. Під час пандемій в минулому директори компаній зберігали цю традицію як символ укладених угод, хоча інші люди могли уникати таких контактів.

Читайте такожFinancial Times: Пандемія коронавірусу може закінчитися появою цифрових диктатурІнший приклад - дипломатія. Уявіть собі історичне фото 1993 року, на якому лідер Палестини Ясір Арафат і прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин потискають руки в Білому домі на знак підтримки Кемп-Девідських угод. В усьому світі цей знімок розглядався як ознака того, що насильство на Близькому Сході скоро може закінчитися. Це рукостискання було таким важливим, тому що було важко уявити, що воно взагалі можливе.

В умовах соціального дистанціювання це ж фото лідерів Палестини й Ізраїлю було б незрозумілим і ні про що не сигналізувало б. Все це повертає нас назад до поняття цивілізованості. Якщо воно передбачає пожертви, що які з них збережуться? Без досить швидкого повернення життя до норми цілком можливо, що жодні.

Вас також можуть зацікавити новини: 

Читайте новини світу і переклади зарубіжної преси на каналі УНІАН ІноЗМІ