Після того, як всі голоси на цьогорічних президентських виборах в США були пораховані, стало очевидно, що Джо Байден успішно відбудував так звану "синю стіну" через Середній Захід країни. Саме там живе робочий клас білих американців, які привели Дональда Трампа до влади в 2016 році.
Але якщо спробувати подивитися на стан речей за цією стіною, то стає очевидним інший факт. Невелика перевага в Мічигані, Пенсильванії й Вісконсині, яка принесла Байдену перемогу, стала можливою завдяки історично високій явці невдоволених Трампом, - пише Foreign Policy. Зокрема, її забезпечили афро-американські міські виборці. Білі роботяги з неблагополучних виробничих громад лишилися вірними "трампізму".
Читайте такожFinancial Times: Наше майбутнє після COVID-19 визначать п'ять силВиборці, розлючені занепадом своїх міст, стривожені власним економічним майбутнім, які почуваються некомфортно через соціальні зміни, як ніколи раніше захоплено ловили меседжі Трампа про ностальгію, націоналізм й нативізм. По всьому світі регіони, які називають "ржавими поясами", погрузлі в труднощах надто тривалої фази реструктуризації, - це тигель, в якому кипить новий популізм.
В кожному куточку планети колишні двигуни економіки стали родючим ґрунтом для етнонаціоналізму й ворожості до іммігрантів, для ностальгії за економікою і суспільством давно минулих днів, а також відмови від міжнародного порядку. Звісно, "ржаві пояси" - не вся географія популізму. Занедбані провінції теж грають важливу роль. Але колишні індустріальні регіони стали місцем унікальної концентрації й інтенсивного прояву популістського руху. Особливо це помітно в США і Європі, де "ржаві пояси" підривають зсередини демократії, а також підтримку міжнародного політичного прядку, який десятиліттями забезпечував політичну стабільність, глобальну безпеку й економічні можливості.
То що ж робити? Докази свідчать, що там, де громади "ржавих поясів" отримали нову економічну опору, привабливість популізму зникає. Тож на тлі підготовки Байдена до президенства в США, він і його колеги в Європі повинні зосередитися на створенні умов для економічного успіху в колишніх індустріальних регіонах. Цю роботу можна почати з просування обміну найкращими практиками між регіонами по всій Атлантиці.
Читайте такожFinancial Times: Євросоюз роз'їдає корупція"Популізм на місцях" - це трансатлантична проблема. І якщо її не вирішувати правильно, США і Європа будуть і далі мати справу з тривогою й гнівом електорату, здатного посіяти політичний хаос як вдома, так і за кордоном. Політики-популісти завжди знаходили вдячну аудиторію серед громадян, яким тяжко адаптуватися до економічних і соціальних змін. Їхня цільова аудиторія почувається так, ніби еліти її ігнорують або зневажають.
Але довгий час вважалося, що сильні націоналістичні й ксенофобські політичні рухи не можуть отримати важелі влади у розвинених демократіях заходу. Але все змінив успіх кампанії за вихід Великої Британії з Євросоюзу в 2016 році. Brexit довів, що політики, які грають на націоналістичних настроях і тривогах виборців через економічні й соціальні зміни, зокрема в занедбаних промислових районах Великої Британії, можуть перемогти попри всі очевидні перешкоди.
В 2016 році президентські вибори в США стали ще більшим шоком. Тоді виборці в колись потужних промислових регіонах Мічигану, Пенсильванії, Вісконсину, а також на Північному Середньому Заході об'єдналися з консерваторами в провінції й разом привели Трампа в Білий дім. Країна перевернулася з ніг на голову.
Читайте такожAmerican Interest про реформи: Чому у Чехії й країн Балтії все вийшло, а в України і Білорусі ніСхожим чином, під час федеральних виборів у Німеччині в 2017 році радикальна права партія "Альтернатива для Німеччини" отримала велику підтримку в вугільному й металургійному Рурському районі, а також в колишніх промислових і периферійних районах Східної Німеччини.
Але дослідження показали, що коли громади "старої економіки" знаходять для себе нові можливості, їхній підхід до політики змінюється. І вони голосують зовсім інакше. Наприклад, Пітсбург, штат Пенсильванія, й Гранд-Репідс, штат Мічиган, переживають економічне відродження колись промислових районів. І націоналізм чи ностальгія за минулим тут поступилося поміркованому центризму. Середньострокові парламентські вибори в 2018 році і цьогорічна президентська гонка це підтвердили.
Вас також можуть зацікавити новини:
- Популісти як детонатор для Європейського парламенту
- The Economist: Східна Європа здебільшого задоволена прогресом після падіння СРСР
- Washington Post: "Жахливі десяті" закінчились, але двадцяті можуть бути ще гірші
- Handelsblatt: Захід розпадається, а Європа не здатна захистити себе від Росії без США
- Politico: Коронавірус повинен вбити популізм
