Те, що до влади Трампа привели не лише "трампісти" з MAGA-клубу, але й представники інших владних угрупувань республіканців стає все більш наочним на тлі провалів американської адміністрації. Бо всі хочуть бути "батьками" перемог, але ніхто не хоче брати відповідальність за провали.
Проте зараз "зрада" йде за "зрадою", а "перемог" щось не видно. Через це між Трампом та "трампістами" пробігла "чорна кішка", і вони тичуть пальцями один в одного, намагаючись зняти з себе оцю відповідальність за провали внутрішньої та зовнішньої політики.
Слід додати, що майже на всі ключові (і більшість вторинних) посад новий американський президент посадив саме представників MAGA-спільноти, як своїх – колись – найбільш відданих послідовників. Так вони отримали під свій вплив Пентагон, Розвідку та інші відомства. Простіше назвати виключення – це, головним чином, були Держдеп та Сенат, де домінують неоконсерватори (як Маккейн на мінімалках), але самостійно вести якусь політику вони не можуть.
І ось зараз ми, схоже, спостерігаємо переломний момент як у відносинах Трампа з MAGA, так і з неоконсерваторами.
Коли востаннє "грав соло" Віткофф – спецпосланець президента США по Близькому Сходу, який відповідав за "велику угоду" між США, РФ та Іраном всупереч інтересам України, ЄС та Ізраїлю? Віткофф майже зник "з радарів" і з’являються досить обривчасті коментарі щодо його активності.
Натомість держсекретар Рубіо, Келлог та інші представники неоконсервативного табору, навпаки, демонструють підвищену активність. А Іран став таким собі "тестом на придатність" для обох груп впливу (а там є ще свої підгрупи та підпідгрупи у кожній).
І, ось, ми бачимо, що Тулсі Габбард потрапила "в опалу" Трампа, як пише CNN. Хоча ще нещодавно джерела з Білого дому повідомляли, що Трамп "любить Тулсі" та "насолоджується її компанією". Тепер же вона "поза курсом" з питань Близького Сходу. А що ж сталося? Та просто Тулсі перестала погоджуватися з американським президентом. Хоча її "наймали" на посаду голови розвідки саме як фахівця з Близького Сходу.
Варто нагадати, що вона загалом була "проіранська".
У тому сенсі, що вона активно свого часу критикувала вихід Трампа з першої "ядерної угоди", принаймні двічі таємно відвідувала Дамаск для перемовин з опальним Асадом (ці контакти вона не спростовувала, а просто казала, що "говорила Асаду всю правду" про його режим). Але Асад був фактично представником Ірану і несамостійною фігурою.
Безпосередньо українці "близько до серця" сприйняли її проросійську риторику, що це нібито США та Захід спровокували Путіна для агресії проти України, що з РФ потрібно домовлятися і так далі по "шаблону" MAGA, для яких ЄС це "ворог", а РФ - "партнер". Це все багато обговорювалося під час її вступу на посаду, тому повторювати не будемо.
Все це зараз втрачає актуальність. Адже все більше стає зрозумілим, що вже розпалася велика "угода" з РФ та Іраном, яка включала поступки (за рахунок України та ЄС) для першої та тиск (за допомоги Ізраїлю) для другого. Тут все спиралося на Кремль, який, як "потужний" посередник, мав вплинути на Іран. І тоді б вся MAGA була б у "шоколаді" - купа дипломатичних перемог, переділ зон впливу у світі та шикарний "заділ" на перемовини з "товаришем" Сі.
Але не пішло. Бо, по-перше, Кремль виставив нереальні умови для "перемир’я" з Україною, а, по-друге, сама Україна активно демонструє свої "карти", маючи підтримку Європи.
Яка, до речі, теж не піддалася "митному шантажу" Трампа (а це теж був один з планів MAGA).
І тепер Трамп все більше критикує "трампістів" та все частіше йде у фарватері пропозицій неоконів. Поки що, головним чином, по Ірану, де неоконсерватори виступають саме за більш рішучі дії проти Тегерану на відміну від MAGA, які, на прикладі Віткоффа та Тулсі, пропонують триматися за провальну "ядерну угоду 2.0" до останнього і вже обережно критикують Трампа за те, що той порушує передвиборчі обіцянки, втягуючи США у чергову війну на Близькому Сході.
Сам Трамп явно не знає, що робити. Тому шукає "крайніх". Однією з таких стала та ж Тулсі Габбард. У внутрішній політиці таким став Маск, батько якого вже начебто не дарма літав до РФ – там обіцяють надати Маску "прихисток" (не зрозуміло, правда, що про це думає сам Маск, і нащо йому від всього відмовлятись у США заради "дачі у Ростові").
З критикою Трампа вже виступив MAGA-прихильник Такер Карлсон, чим обурив американського президента. І не дарма обурив. Бо той назвав Трампа "співучасником ударів по ядерних об’єктах Ірану", а війну з Іраном загалом – шляхом до "кінця президентства Дональда Трампа і занепаду Американської імперії". Тобто звинуватив у руйнуванні "величі", що для MAGA - просто найгірша образа з усіх.
Плюс розвивається скандал довкола Серхіо Гора, який відповідає у Білому домі за відбір та перевірку кадрів, але сам її не пройшов.
І, за чутками, які вже публічно обговорюють поважні видання типу The New York Post (з якої нібито починає свій ранок Трамп), Серхіо - нібито ніякий не "мальтієць-лібертаріанець", а Сєргєй Гороховский з Саратова. Ким є та звідки родом начальник кадрової служби адміністрації Білого дому досі не зрозуміло, бо він взагалі не заповнював форму SF86 з персональними даними. А так можна було?
І це все лише те, що "плаває" на поверхні американської політики і є публічним. Це каже не лише про зміну сприйняття Трампом свого MAGA-оточення, чиї поради та ідеї виявилися – яка "несподіванка" - провальними. Це є проявом "підкилимової боротьби" за посади та важелі впливу на того ж Трампа. І зараз, на тлі провалів Віткоффа, Габбард, Хегсета, Венса, Кеннеді та навіть цього мало відомого світу Гора, який відповідає за кадри Білого дому, йде певна "контратака" неоконсерваторів.
Поки що Трамп "підняв ногу", проте досі не зробив крок від MAGA. Бо це, звісно, боязно. І матиме для нього електоральні наслідки. Тому його "ультиматум" до Ірану з "пари діб" виріс до "пари тижнів" - нібито це "останній шанс для дипломатії". Але це останній шанс для представників MAGA у владі довести, що вони здатні виконувати свої обіцянки й давати результат.
Це важливо не лише для Ірану, але й для Кремля.
Бо розпад "коаліції MAGA" означатиме зміну політики США й щодо РФ, коли домінувати стануть підходи Рубіо та Грема.
Власне, вони вже підготували підґрунтя у вигляді нових санкцій. І анонсований візит Келлога з цієї ж групи до Білорусі - це також "анонс" нової політики Держдепу на пострадянському напрямку, який зводиться до "відтягування" російських сателітів від РФ. Що теж досить сумнівно виглядає (з огляду на залежність Білорусі від РФ), але все ж містить якусь новизну.
Власне, від долі "ядерної угоди" зараз залежить все – зовнішня політика США, конфігурація влади у Вашингтоні, передвиборча кампанія на довибори у Конгрес 2026 року, а також, власне, доля підтримки для України. Бо якщо "угода" з Іраном зірветься, то зірветься й угода з РФ.
Ставки досить значні. Адже війна з Іраном - це також війна з усіма іранськими проксі, які лише у Іраку налічують до 200 тисяч бійців. Так, ця мережа зараз дещо деморалізована, але якщо втрутяться США, все може змінитися. Бо одна справа атакувати з Іраку далекий Ізраїль, і зовсім інша – американські бази у самому Іраку, які Трамп демілітаризував, але штат ще не вивів, перетворивши американських вояків практично на заручників ситуації.
Тому Трамп відверто боїться робити наступний крок – або визнати свою нездатність отримати "ядерну угоду" з позиції сили і зробити чергове "TACO" (Trump Always Chickens Out – "Трамп завжди відступає"), або проявити силу та отримати війну й "лаври" Буша-молодшого, який є "антигероєм" всіх MAGA і не тільки. Протягом обіцяних "пари тижнів" дізнаємось.
