Субота,
27 серпня 2016

Наші спільноти

Шанс на реальне самоврядування

Переданий президентом України до Верховної Ради проект змін до Конституції, що стосуються децентралізації влади, створює реальний шанс для повстання повноцінного самоврядування в Україні. Цей проект є відображенням десятків нарад, конференцій та зустрічей, проведених протягом останнього року польськими та українськими експертами. У цьому документі можна побачити всі підставові засади організації місцевого самоврядування, рекомендовані Європейською картою місцевого самоврядування та запроваджені у нас, в Польщі, в 1990 і 1998 роках.

Варто зауважити, що поданий проект змін вводить до українського законодавства новаторські для українського права засади: принцип субсидіарності у розподілі владних повноважень, який полягає на тому, що компетенції переказуються на найнижчий рівень влади, котрий здатний їх реалізувати, а також визначає засаду фінансових незалежності органів самоврядування, які тепер самі зможуть розпоряджатися частиною податків та власним майном і землею. Згадані принципи повністю відповідають демократичним, європейським засадам самоуправління і чудово справдилися у юридичній практиці більшості країн Центрально-Східної Європи. Саме на таких засадах було проведена децентралізаційна реформа у Польщі (1990 і 1998 роки), яка вважається еталоном змін у системі самоврядування.

Дискусії серед українських експертів та громадських діячів викликало інше нововведення — запровадження посади префектів на конституційному рівні. Префект фактично стає представником центральної влади на місцях. Проте, варто підкреслити, його повноваження відносно самоврядування фактично обмежуються однією сферою — наглядом за органами місцевої влади з точки зору відповідності їхньої діяльності праву.

Навіщо потрібне таке правове розв’язання? Наприклад, у випадку, якщо орган самоврядування хоче продати непотрібний будинок чи земельну ділянку, він сам приймає рішення, за яку ціну та кому його продати. Але він мусить зробити це згідно з принципами організації публічних тендерів. Якщо ж цієї норми не дотримається, до ситуації втручається префект. Варто наголосити, що згідно з європейськими стандартами, можлива суперечка між самоврядуванням та префектом буде вирішуватися у незалежному суді.

Подібна засада існує й у праві європейських країн. У Польщі аналогіччні функії виконує воєвода, який очолює місцеву урядову адміністрацію на рівні воєводства (області).

Інша норма, яка викликала критику з боку українців: Конституція передбачає тимчасове призупинення повноважень органів самоврядування у випадку, якщо вони порушують Основний закон, загрожують національній безпеці та підважують незалежність й територіальну цілісність України. У цьому випадку президент призупиняє повноваження голови громади та переказує справу на розгляд Конституційного суду. На мою думку, це логічне та зрозуміле розв’язання для унітарної країни. Наявність подібних прав у президента жодним чином не перешкоджає самоврядуванню автономно реалізувати свої повноваження.

Як ми знаємо, до сьогодні громадяни могли обирати місцеві ради, проте їх виконавчий апарат був частиною президентської ієрархії. Тепер же органи місцевої влади будуть складатися з рад, які зможуть створювати локальне право, та виконавчих органів. Таким чином, величезний виконавчий апарат, який сьогодні підпорядковується президентові, буде у великій мірі підпорядкований місцевим органам. У Польщі після децентралізаційної реформи кількість працівників центральної адміністрації на місцях зменшилася більше ніж на дві третини, більшість працівників перейшла до місцевої самоврядної адміністрації. 

Багато дискусій викликали і питання адміністративно-територіального устрою. Не маю сумнівів, що 10 500 громад, які наразі існують в Україні, це завелика кількість. Серед них чимало настільки невеликих адміністративних одиниць, що вони банально не здатні реалізувати весь обсяг завдань на підставовому рівні. Цього року була зроблена ставка на добровільне об’єднання громад, і тут вже помітні перші успіхи. Тепер же Конституція слушно дає парламентові можливість встановлення меж громад, районів та областей, звісно враховуючи думки мешканців згаданих одиниць.

Ухвалення цих змін до Конституції - необхідна, проте не вичерпна умова встановлення в Україні нового типу самоврядування. Виконання згаданого у проекті Конституції принципу субсидіарності буде вимагати перегляду усіх профільних українських законодавчих актів, та розділення згаданих в них повноважень влади на ті, що належать центральним органам, і ті, що віддаються конкретним рівням самоврядування.

Інший виклик - доопрацювання засад фінансування одиниць місцевого самоврядування на різних рівнях. Ухвалені цього року норми Бюджетного та Податкового кодексу, що стосуються децентралізації, мають експериментальний характер. Потрібний моніторинг та аналіз наслідків їх застосування, а також симуляції, що дозволять створити найбільш стабільні фінансові умови для самоврядувань на наступні роки.

На завершення хотів би сказати: на різноманітних зустрічах з українцями мені задавали питання, чи можна провести децентралізаційну реформи в умовах анексії Криму та російської агресії на сході? Моя відповідь незмінна — українське суспільство не може стати заручником російської агресії. Більшість території України сьогодні контролюється самим українцями. Якщо локальні суспільства не отримають навіть скромні можливості самостійного розв’язання своїх  проблем, то фрустрація серед громадян буде тільки зростати. Зараз найкращий час надати можливість локальним громадам самим керувати місцевими процесами, таким чином, наближаючи Україну до європейського майбутнього.

Марцін Свєнціцький, керівник групи польських експертів до справ реформи місцевого самоврядування в Україні (українсько-польська робоча група з реформування місцевого самоврядування), депутат Сейму Польщі, мер Варшави (1994-1999 рр.)

Марцін Свєнціцький

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Читайте також

Новини політики

loading...

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку