Перед міністром оборони України Павлом Лебедєвим Верховний Головнокомандувач Збройних Сил Президент України Віктор Янукович поставив чотири пріоритетних завдання: реформування Збройних Сил; перехід на контрактний принцип комплектування; посилення боєготовності; викорінення корупції і посилення соціальної захищеності військовослужбовців. Останнє недаремно зведено в один напрямок – подолання корупції якраз і є тією головною умовою, аби український військовослужбовець відчув себе соціально захищеним. Інструментом боротьби з неналежним розпорядженням майном та коштами в оборонному відомстві виступає Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю.
На питання щодо специфіки системи внутрішніх аудитів, її відмінностей від системи ревізій та подальших перспектив у подоланні корупційних проявів відповідає директор департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю МОУ Максим Юрійович Гольдарб.
– Максиме Юрійовичу, розкажіть, будь ласка, докладно, як саме проводяться внутрішні аудити, яка їх головна мета?
– Порядок проведення внутрішніх аудитів, мета та періодичність їх проведення врегульовані нормативною базою, насамперед, відповідною постановою Кабінету Міністрів, Стандартами внутрішнього аудиту та виданими на їх підставі наказами міністра оборони. Загалом, мета діяльності Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю міністерства оборони – максимально швидко попереджувати прийняття неправильних управлінських рішень, від найпростіших фінансових до найскладніших стратегічних; від кадрових питань до аспектів планування діяльності департаментів та підрозділів підприємств.
– У чому відмінність системи аудитів від системи ревізій, здійснюваних Держфінінспекцією?
– Головна різниця між ревізією та аудитом полягає в тому, що ревізія є дещо скороченим варіантом аудиту. Завдання ревізії - констатувати порушення постфактум. У ревізійній системі відсутній аналітичний підхід до природи проблеми: виявляється та фіксується факт недостачі, незаконних операцій, виконуються арифметичні дії - скільки було чи мало б бути мінус скільки стало, виявляється чого саме не вистачає, після чого результат надається керівникові.
Аудит - це значно ширше, глибше та в чомусь навіть більш інтелектуальне поняття. Аудитор має побачити, відчути процес, зрозуміти його від початку і до кінця, як у теорії, так і на практиці. Наведу простий приклад: державні закупівлі. Навіщо потрібен цей процес? Для задоволення першочергових потреб міністерства. Приміром, придбавається форма для військовослужбовців, паливно-мастильні матеріали. Потрібно досягти бажаного результату так, щоб були витрачені лише необхідні для цього кошти, щоб було придбано товар відповідної якості та у відповідній кількості, згідно з встановленою законодавством процедурою, і, підкреслюю - за необхідні кошти.
Далі – практика, яка передбачає вирішення питань: чи належні кошти були витрачені? Чи відповідає придбана продукція потребам замовника? Чи в належній кількості вона була закуплена? Чи доцільно було здійснено закупівлю? Тобто, йде перевірка на дотримання усіх правил процедури. Після вирішення цих питань аудитор робить висновок стосовно того, чи досягнута мета державної закупівлі і, в разі виникнення проблеми, може сказати, на якому етапі процесу стався збій або який етап підлягає удосконаленню для того, щоб у подальшому поліпшити якість роботи.
Отже, Департамент вивчає процес, віднаходить проблему і подає міністрові інформацію про те, як реально виглядає цей процес, чи досягаються цілі належним чином і чи є помилки, які ведуть до втрати міністерством коштів або ресурсів, хто за це відповідальний, і як виправити ситуацію.
– З якою періодичністю здійснюються внутрішні аудити?
– Стосовно періодичності – питання для нас залишається непростим. Адже за правилами ми повинні планувати нашу роботу, тобто надавати перевагу плановим аудитам перед позаплановими. Але з урахуванням того, що ситуація у міністерстві потребує постійного контролю та моніторингу проблем, баланс між плановими та позаплановими аудитами в процентному відношенні становить не 80% до 20%, як має бути, а 20% до 80%. Таким чином, ми переважно проводимо позапланові аудити. Такі доручення міністра викликані справедливою та обґрунтованою турботою керівника стосовно розпорядження державним майном та коштами. Тому за даних пропорцій говорити про сталу періодичність досить складно.
– Чи співпрацює ваш департамент із правоохоронними органами? З якими саме структурами?
– Прокуратура, міліція та Служба безпеки - це ті структури, які на сьогодні займаються оперативною роботою і є органами досудового слідства. Аудиторські звіти, у яких зафіксовано порушення законодавства, передаються до правоохоронних органів. У випадку, якщо прокурор або слідчий вважає, що звіт містить у собі дані, що свідчать про скоєння кримінального правопорушення, інформація вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і, власне, розпочинається досудове розслідування. За період з січня по липень 2013 року до правоохоронних органів було передано матеріалів аудиту на суму 123 мільйони гривень втрат та збитків.
– Які позитивні зрушення можна відзначити у поточному році?
– Цього року з приходом на пост міністра Павла Лебедєва було кардинально змінено підхід до місця аудиторської служби у структурі відомства. Ми прагнемо не “наздоганяти поїзд, що пішов”, констатуючи факти недостач, розкрадання, неправомірних чи неефективних рішень щодо розпорядження коштами або майном, а запобігати цим випадкам, попереджати проблеми. За рішенням міністра тепер департамент вивчає проекти управлінських рішень до їх прийняття та підписання. Йдеться про розгляд проектів договорів як на відчуження, так і на придбання того чи іншого майна для міністерства. Ми проводимо моніторинг розподілу коштів, що готуються для перерахування до військ, і для подальших витрат. Ми аналізуємо, наскільки це обґрунтовано, чи в повному обсязі підготовлені документи, що підтверджують необхідність виплати, чи підписані вони належними посадовими особами.
З кожним днем така робота займає все більшу й більшу частину від загального обсягу діяльності департаменту. Ми вважаємо, що це правильно і лише на користь. Адже легше одразу завадити незаконному продажу майна чи витраті коштів, ніж потім підтверджувати протиправність дій і намагатися знайти винного та повернути гроші або компенсувати збитки. Завдяки запровадженню таких методів роботи лише за останні півтора місяця ми попередили необґрунтованих витрат коштів на суму понад 35 мільйонів гривень. Також за результатами моніторингу проектів договорів на відчуження військового майна вдалося уникнути продажу майна за заниженою вартістю, що спричинило би втрату доходів на суму 30 мільйонів гривень. Сьогодні можна говорити про реальну економію коштів при проведенні державних закупівель, адже за нашими рекомендаціями очікувану вартість предметів закупівель було знижено на суму понад два з половиною мільйона гривень. І це лише за півтора-два місяці запровадженої міністром нової форми роботи! Якщо припустити повторення подібних ситуацій, то за календарний рік, навіть з усіма похибками, можна зекономити не менше 100 мільйонів гривень.
На жаль, звітуючи про результати своєї роботи, ми були змушені доповісти міністрові про те, що за півроку Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю виявив порушень на суму більше 412 мільйонів, з них втрат та збитків – на суму майже 135 мільйонів гривень. Але на практиці процес повернення цих коштів є надзвичайно складним та довготривалим. Звичайно, розпочинаються процеси карного переслідування, процеси цивільного судочинства з метою відшкодування завданих збитків. Коефіцієнт корисної дії таких відшкодувань, як правило, не дуже високий – в кращому випадку шоста-сьома частина. Втім, слід зазначити, що за рекомендаціями департаменту впродовж першого півріччя вже було відшкодовано понад 20 мільйонів гривень.
Ми прагнемо доповідати міністрові не про виявлені порушення чи розкрадання, а про те, що не дозволили неправомірно розпорядитися майном та коштами. На наш погляд, як тільки ми вийдемо на такий рівень звітності, можна буде з упевненістю стверджувати, що департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю виправдовує своє існування як структура.
