У сучасній Росії суміш комуністичної та націонал-соціалістичної ідеології уже перестала бути ідеологією маргіналів, вона з усе більшою очевидністю стає офіційною ідеологією російського режиму... Кремлівські правителі переходять межу...
26 липня 2008 року МЗС Росії виступило із заявою, яку важко залишити без коментування. Російське Міністерство закордонних справ обурилося з приводу прокламації президента США «про поневолені народи». У ній Джордж Буш зрівняв німецький нацизм і радянський комунізм, назвавши їх «об’єднаним злом XX століття». МЗС Росії у своїй заяві діяння комуністичного режиму характеризує таким чином: «Засуджуючи зловживання владою і невиправдану суворість внутрішньополітичного курсу радянського режиму того часу, ми, проте, не можемо байдуже поставитися до спроб зрівняти комунізм з нацизмом і погодитися з тим, що ними рухали одні й ті самі помисли та устремління».
Те, що в Росії протягом декількох останніх років відбувається повномасштабне відбілювання злочинів комуністичного режиму, його ідеологів та виконавців, давно не новина. Сьогоднішні кремлівські вожді є достойними спадкоємцями системи ЧК – ГПУ – НКВД – МГБ – КГБ. Розбудову сучасної Росії вони здійснюють не за рахунок розвитку суспільства на основі демократії, свободи слова, незалежності судової системи, а шляхом усе більшої пропаганди досягнень радянського режиму, особливо в частині могутності та величі країни, яку, насправді, не поважав, але боявся весь цивілізований світ. Згадайте хоча б крилатий вислів Маргарет Тетчер: «Радянській Союз – це та ж сама Верхня Вольта, тільки з ракетами».
Людство не має права забути всі жахливі злочини комуністичного режиму СРСР, з десятками мільйонів закатованих у тюрмах та концтаборах, починаючи з 1917-го і закінчуючи 1991 роком, Голодомором, розв’язаною комуністичним режимом спільно з націонал-соціалістичною Німеччиною Другою світовою війною, на якій загинуло понад сорок мільйонів чоловік, уже не кажучи про десятки мільйонів тих, хто став каліками. І це все без згадки про ще троє десятків війн, які починалися та відбувались за прямою участю комуністичного режиму Радянського Союзу.
Так ось усе це характеризуються російськими емзеесівцями лише як «зловживання владою і невиправдана суворість внутрішньополітичного курсу радянського режиму».
Учитайтеся в ці слова, вчитайтеся ще раз і ще. Учитайтесь у це небажання російських можновладців «зрівняти комунізм з нацизмом і погодитися з тим, що вони ними рухали одні й ті самі помисли та устремління». Хоча єдність комуністичної і націонал-соціалістичної ідеології та режимів, що їх сповідували, – у їх не сприйнятті демократії, свободи слова, нехтуванні мільйонами людських життів, розподілі людей за расовим чи іншим принципом, запамороченні мріями про світове панування – очевидна і зрозуміла. Назвати комуністичну та націонал-соціалістичну ідеологію «об’єднаним злом XX століття» – це надзвичайно м’яка характеристика цих двох людожерських ідеологій. Насправді, обидві вони заслуговують куди жорсткіших епітетів.
У свій час відбувся Нюрнберзький процес, на якому було засуджено націонал-соціалістичну ідеологію, її натхненників та керівників. Цей процес значною мірою став запорукою, щепленням від повторення жахіть нацизму. На жаль, комуністична ідеологія та комуністичні вожді Радянського Союзу уникли відповідальності за всі свої жахливі злочини. І це все не може не викликати занепокоєння.
Міжнародна спільнота має бути пильною. У сучасній Росії суміш комуністичної та націонал-соціалістичної ідеології, підживлена імперськими амбіціями, уже перестала бути ідеологією маргіналів, вона з усе більшою очевидністю стає офіційною ідеологією сучасного російського режиму. І це може призвести до непередбачуваних наслідків для всього людства. Ставши на шлях відбілювання та фактичної реабілітації злочинів комуністичного режиму Радянського Союзу, сьогоднішні кремлівські правителі переходять межу, за якою вони стають співучасниками тих злочинів та можливими організаторами нових, не менш згубних, ніж ті, за які все людство у двадцятому столітті заплатило жахливу ціну.
Борис Кушнірук
