Протягом останніх двох-трьох місяців політичний піар Блоку Юлії Тимошенко базувався на кількох константах, які стали вже доволі звичними для споживача-виборця: ми за мир і єдність в Україні, тому є дуже обережними у своїх політичних оцінках та висловленнях і орієнтуємося на ЄС; дуже хочемо зберегти демкоаліцію, але отой НУ-НС її руйнує; нашу шефиню, маленьку і слабосилу жінку, переслідують Ющенко, Балога і спецслужби своєю нісенітницею про державну зраду; проценти жирів у маслі завдяки невтомній роботі уряду Тимошенко невпинно зростають і якби не деякі „козли”, які заважають нам жити...
Цього набору тез разом з осяйною посмішкою, легендарною косою, обіцянками „чуда і прориву” та ядучими дотепами на адресу опонентів цілком вистачає, щоб утримувати електоральне ядро і частину периферії на рівні двадцяти з хвостиком відсотків. Тобто, як показують останні опитування соціологів, принаймні не поступатися партії Регіонів, а то й вигравати на даний момент 2-3%. Але, вочевидь, у разі позачергових виборів (а їх імовірність стає дедалі вищою) БЮТу потрібна переконлива перемога. Лише вона дасть цій силі можливість зберегти панівні висоти в уряді і здобути – у парламенті. А потім президентські перегони обернуться на порожню формальність.
Проте для цього недостатньо „вибрати” ядро навіть з широкою периферією. Невблаганна логіка диктує необхідність гарненько попастися на чужих електоральних полях. І тут з’являється потреба у піарній експансії, відтак у диверсифікації піару відповідно до поглядів і ментальних стереотипів чужого електорату. Ознаки подібних планів піарників Блоку добре помітні останніми днями.
Явний захід на електоральну територію Віктора Ющенка – це реставрація з особистої ініціативи Юлії Тимошенко і на кошти головного бютівця Харківщини Олександра Фельдмана єдиного Гетьманського прапору ХVII—XVIII ст., який зберігався у поганому стані у Харківському історичному музеї. На думку істориків, під цим прапором ходив у походи сам Іван Мазепа. Раніше Юлія Володимирівна не була помічена у святобливому ставленні до символів славної козацької минувшини, це була парафія Віктора Ющенка разом із бджілками та трипільськими черепками. Зрештою, хто заважав набрати іміджевих очок у рідному місті президентовому братові Петру та племіннику Ярославу? Та ще й добру справу зробити?
А тепер Тимошенко отримала можливість для ура-патріотичної риторики з приводу повернення прапора в Україну після реставрації, яка надто нагадує Ющенкову: «Сьогодні унікальна подія в Україні, і це знаково, що вона відбувається в такий напружений політичний час. Україні сьогодні потрібні мудрість, єдність і служіння політиків. Повернення з реставрації єдиного Гетьманського прапора, можливо, ще додатково надихне і політикум України, і народ України». І спрямована ця риторика прямісінько на питомий національно-свідомий електорат Віктора Андрійовича.
Або ще заява щодо теми, якої Тимошенко намагалася не торкатися у передчутті коаліції з „регіоналами”: «Наша політична команда була, є і залишиться назавжди борцями за єдину державну мову”. Ну, чистий Ющенко. Щоправда, її буквально змусив сказати це на камери віце-прем’єр Іван Васюник. Але тим не менше.
А ось віце-прем’єр з питань євроінтеграції Григорій Немиря гучно заявляє, що з 1 січня 2009 року в Україні почне функціонувати Координаційне бюро європейської інтеграції. І це теж болісна для Ющенка новація, оскільки саме він звик втілювати в собі імідж головного інтегратора України в європейські та євроатлантичні структури. Між тим, не лише створено структуру аж з сімдесятьма (!) теплими місцинками для обраних урядових чиновників, а й предметно показано, хто в цій країні реально займається євроінтеграцією – уряд Тимошенко.
Вчора Юлія Тимошенко розіграла ще одну улюблену „фішку” Ющенка – заявила, що підтримує використання нафтопроводу Одеса-Броди в проектному аверсному напрямі. Щоправда, лише після підписання угод на поставки нафти для її транспортування цим нафтогоном. Мовляв, "уряд і Мінпаливенерго веде переговори з тими країнами, які можуть бути задіяні в завершенні цього проекту". А президентові люди не просто нічого не роблять на користь проекту, а ще й зазіхають на державну нафту: "Єдине, чого ми не допустимо, - це тієї програми, яку розпочав секретаріат президента, щоб викачати технічну важку нафту, якою наповнений нафтопровід Одеса-Броди на 300 млн. доларів, і залишити трубу практично без нафти".
БЮТ примудряється залазити на піарну територію не лише Ющенка та „Нашої України”, але й на поле регіоналів. Тимошенко бере за правило регулярно зустрічатися у приязній атмосфері з сакральним для їхнього електорату Владіміром Путіним. А Януковича до правлячого прем’єра РФ красномовно не допускають. Принаймні, публічно. Наступна заява колишнього полум’яного євроатлантиста Миколи Томенка, здається, вийшла з уст Шуфрича: „коаліцію необхідно створювати для України, а не для НАТО... Немає жодних підстав переглядати позицію стосовно обов’язковості проведення всеукраїнського референдуму щодо вступу до НАТО. Більше того, абсолютна більшість громадян висловлюється саме за таку формулу ухвалення рішення у цьому питанні”.
Не гріх потоптатися по електорату і меншеньких політичних сил. Ось Тимошенко заявляє, що уряд збирається внести до Верховної Ради низку законів, які передбачають встановлення контролю за використанням землі сільгосппризначення. Закони передбачають вкрай потрібні для аграріїв речі: чітке встановлення норм і вимог до експлуатації сільськогосподарської землі, посилення системи контролю зі створенням відповідних органів і посилення відповідальності тих суб’єктів, які порушують норми використання земель. Зокрема серед санкцій уряд пропонує вживати адміністративний штраф, позбавлення пільг, а в крайньому випадку – позбавлення права використання землі. До речі, наведення порядку із землями сільськогосподарського призначення – це улюблена тема як Володимира Литвина, так і Олександра Мороза.
А наступна заява Тимошенко вам нічого не нагадує? „Уряд планує впорядкувати діяльність ігрового бізнесу у містах. Вони заполонили центри всіх міст, діють напівлегально, руйнуючи нормальне виховання молоді і життя родин. Сьогодні, на жаль, ці осередки азартних ігор знаходяться біля шкіл, біля дитячих садочків. Я думаю, що так як і всі країни ЄС, треба внормували це питання, обмеживши можливості розгортати ці осередки", - заявила прем’єр. Уряд планує обмежити розташування ігрових автоматів в центрах міст. Цю ініціативу Тимошенко збирається винести на громадське обговорення”. Правильно. Майже дослівно цитуються фрагменти з інтерв’ю столичного мера Леоніда Черновецького, який явно зробить ідеологему боротьби з ігорним бізнесом однією з основних у своїй парламентській кампанії. Але виявляється, що головний борець – не „Льоня-Космос”, а Тимошенко із своїм урядом.
Отже, нічого дивного не буде, якщо БЮТ піде на позачергові вибори до ВР з гаслами на кшталт „Україні потрібна Юля”, „Закон один для всіх „любих друзів” і „Жити стане краще на тисячу гривень уже сьогодні”...
Микола Писарчук
