Думка

Суть заяви Пинзеника у цих словах: «Професійна позиція міністра фінансів стала заручницею політики. Змінити цю ситуацію міністр фінансів не може. Як і не може відмовитися від своїх професійних підходів»...

Відео дня
Тимошенко, Пинзеник
Сьогодні завдяки заяві міністра фінансів України Віктора Пинзеникапро відставку стало явним те, що було очевидним ще починаючи з листопада 2009 року. Протиріччя між прем’єр-міністром Тимошенко та Пинзеником вилізли назовні на одному із засідань уряду. Тоді після чергової відверто безграмотної заяви пані Тимошенко, що, мовляв, «уряд України до курсу гривні до долара й інших валюти не має жодного відношення", уперше в присутності ЗМІ пан Пинзеник сказав, що не хоче"вступати в дискусії з неекономічних питань". Після цього, трансляція позачергового засідання Кабінету міністрів в прес-центрі була припинена.

Я знайомий з Віктором Михайловичем ще з початку 1994 року, і моє ставлення до його розуміння механізмів грошово-кредитної системи та її ролі в забезпеченні функціонування народного господарства країни досить скептичне. А якраз нерозуміння цієї сфери відчувається в усіх кроках уряду з регулювання економіки протягом 2008–2009 років – і, як, на жаль, не дивно, керівництва Національного банку.

Водночас пан Пинзеник має беззаперечно величезні професійні знання та досвід у питаннях функціонування бюджетної сфери. І тому його слова щодо проблем з бюджетом заслуговують на увагу. Але проблема не тільки й не стільки в рівні професійності урядовців, скільки в бажанні голови уряду пані Тимошенко використовувати будь-які свої кроки для піар-забезпечення її ходи до президентського крісла. Члени уряду та урядові фахівці фактично з перших днів діяльності очолюваного пані Тимошенко Кабінету Міністрів (з кінця 2007 року), перетворилися на заручників її некомпетентності та популізму.

Уся квінтесенція заяви Пинзеника про відставку ось у цих його словах: «У нинішніх умовах професійна позиція міністра фінансів стала заручницею політики. Змінити цю ситуацію міністр фінансів не може. Як і не може відмовитися від своїх професійних підходів».

Насправді заяву про відставку Пинзеника експерти чекали ще з грудня минулого року, коли вперше за часи української незалежності міністр фінансів був усунутий від підготовки та представлення Державного бюджету на 2009 рік перед депутатами Верховної Ради. Абсурдність такої ситуації очевидна навіть для людей далеких від політики. Як відомо, цей бюджет «ліпив» уже перший віце-прем’єр пан Турчинов. Те, що більшість цифр у ньому була «притягнута за вуха» лише для забезпечення «гарної картинки» на тлі особистого виступу пані Тимошенко з представлення бюджету країни, фахівці відзначили відразу ж після його опублікування.

Очевидність скорої відставки пана Пинзеника зросла після оприлюднення його доповідної записки членам уряду. У тій записці Віктор Михайлович у характерній для нього манері, з графіками й таблицями, показав рівень економічного колапсу, до якого прийде українська економіка в разі невжиття швидких, радикальних, але дуже непопулярних кроків щодо згортання цілої низки соціальних програм. І хоча сама ця доповідна не містила нічого нового для експертів, котрі займаються макроекономікою, але її опублікування викликало неабиякий резонанс у суспільстві. Слід відзначити, що в самій доповідній багато сказано про рівень кризових явищ, але реальних кроків, які б змогли пом’якшити падіння економіки, на жаль фактично не містилося.

При цьому прес-служба Кабінету Міністрів зразу ж виступила зі спростуванням такої доповідної записки з посиланням начебто на слова Пинзеника. Але в заяві міністра мова йшла лише про те, що її публікацію в ЗМІ він вважає провокацією, але не заперечував сам факт її існування.

Щоправда, заяву можна було лише почитати на вебсайті Міністерства фінансів, проте жодного слова безпосередньо від Віктора Пинзеником ніхто так і не почув. Таке мовчання було дуже промовистим...

Отже, пан Пинзеник перший міністр цього уряду, який виявив громадянську, відповідальну позицію та публічно заявив про незгоду з економічною політикою прем’єр-міністра Тимошенко й пішов у відставку. Залишається тільки дочекатися, які звинувачення будуть на нього повішені... А те, що вони будуть, сумнівів не маю. Адже проти всіх, хто виступає з критикою пані Тимошенко, відразу розгортається кампанія дискредитації.

Тому, може, й не вистачає мужності деяким іншим урядовцям, аби висловити публічно незгоду з політикою пані Тимошенко, що веде країну, м’яко кажучи, не туди.

Борис Кушнірук