За потоком звинувачень на адресу уряду Єханурова та Мінфіну Пинзеника, які продовжують литися з вуст Януковича й Азарова, непоміченим лишається факт, що насправді нинішні урядовці сповна користаються спадком, залишеним їхніми попередниками. Мінфін Азарова подав до Верховної Ради зміни до бюджету-2006, якими нинішній уряд "латає соціальні дірки", залишені в бюджеті "помаранчевими". Зокрема, запропоновано збільшити асигнування на пенсії військовослужбовцям, субвенції на допомогу сім’ям з дітьми, комунальні субсидії тощо.
За рахунок чого Мінфін Азарова пропонує профінансувати ці додаткові видатки? Передусім за рахунок того ресурсу, що з’явився в розпорядженні "біло-голубих" завдяки послідовному курсу Пинзеника на скорочення боргових зобов’язань держави. Через те, що Мінфін Пинзеника свідомо не робив нових запозичень, за три квартали поточного року бюджет заощадив 1мільярд 130 тисяч гривень – зекономивши як на великих видатках (власне обслуговування нового нереалізованого боргу), так і на менших (скажімо, не потрібно було сплачувати збір до Пенсійного фонду за купівлю валюти тощо).
Саме цих коштів вистачило й на додаткові пенсії військовим (700 з лишком млн. грн.) і на допомогу сім’ям з дітьми (288 млн. грн.). Звинувачуючи попередника в тому, що той уникав нових запозичень, теперішні урядовці сповна користаються результатами цієї політики й роблять собі на цьому піар, ганьблячи при цьому того, чиї фото вже замовлено, щоб поповнити ними галерею портретів українських міністрів фінансів у залі засідань міністерської колегії.
Інший аспект запропонованих змін до бюджету – це фактичне визнання того, що бюджет-2006 був зверстаний за реальними лекалами й наприкінці року буде виконаний копієчка в копієчку. Пам’ятається, як уже наступного дня після призначення Азаров поставив за бюджет-2006 поминальну свічку, бідкаючись, що до кінця року розверзнеться прірва між фактичними та плановими доходами. За цією логікою, зміни до бюджету мали б містити пропозиції скоротити надходження з тих податків, що недовиконуються (з того ж податку на прибуток). Однак жодної такої пропозиції в змінах до бюджету немає, а ПДВ на імпорт, навпаки, пропонується збільшити на 700 млн. грн.
Зазвичай, аргументація щодо скорочення боргу спирається на те, що така політика знімає фіскальний тягар з майбутніх поколінь. В Україні склалося так (структура боргу, графік платежів і т. д), що дивіденди від такої політики змогло невідкладно отримати теперішнє покоління. Двісті з лишком мільйонів доларів, що мали би піти зарубіжним кредиторам, натомість підуть у гаманці українців (хай навіть і порівняно забезпечених, оскільки йдеться про полковників та генералів у запасі) і врешті-решт працюватимуть на зростання внутрішнього попиту.
Однак за його ж жито Пинзеника бито.
Станіслав Голубенко, м. Київ
