Виконуючий обов’язки міністра фінансів України Ігор Уманський та заступник міністра фінансів Анатолій Мярковський у складі офіційної делегації вилетіли до Вашингтона для проведення чергового раунду переговорів у штаб-квартирі Міжнародного Валютного Фонду.
(З повідомлення на сайті Мінфіну).
Очолює делегацію віце-прем’єр-міністр Григорій Немиря. До її складу також входить чиновник Нацбанку. Ця дивна й малоефективна поїздка наших посадовців до Вашингтона наштовхувала автора на такі роздуми.
...По спорожнілих коридорах штаб-квартири Міжнародного валютного фонду на 19-й вулиці Вашингтона блукали чотири фігури. У цій поважній фінансовій інституції нині малолюдно, бо майже всі співробітники МВФ уже роз’їхалися на різдвяні канікули. Напередодні учасники української бліц-делегації, напевне, довго дискутували, чи писати в офіційному повідомленні Мінфіну, що вони відбули у Вашингтон на «запрошення Європейського департаменту МВФ». Проте вирішили написати правду – тобто не зазначати, що їх туди запрошували.
Справді, українських посадовців ніхто не запрошував до Вашингтона в цей передріздвяний час. Але з делікатності в МФВ не наважилися й сказати «ні». Тим паче що в Ситуаційній кімнаті МВФ у ці дні, хоч і свята, вперто блимають, образно кажучи, три тривожні червоні кнопки.
Блимає Греція – звалив її таки вірус дванадцятивідсоткового бюджетного дефіциту, однак вона сама собі дасть раду – разом із Брюсселем, тож допомоги МВФ навряд чи потребуватиме.
Не розрахував свої сили Дубай – маючи найнижчі поклади нафти з-поміж своїх братів-еміратів, захотів стати фінансовим центром урівень з Нью-Йорком, Лондоном і Токіо, однак не зміг навіть розрахуватися за своїми ісламськими облігаціями. Однак від дефолту його врятував не МВФ, а шейхи.
І лише кнопка «Україна» блимає особливо. Чи розплатиться Київ за грудневий (січневий, лютневий, березневий і т. д) російський газ? І як проживе перший квартал з оголеними казначейським рахунком?
Київ – у його сприйнятті чиновниками МВФ – пройшов три стадії, а четверта триває нині.
Стадія захоплення і замилування тривала той короткий період, коли опозиція та проурядові фракції спільними зусиллями ухвалили перший антикризовий закон 30 жовтня 2008 року, а Президент миттєво його підписав. Україну тоді ставили в приклад – як відмінника політичного консенсусу.
Стадія протверезіння настала тоді, коли українська влада, яку на той час залишив Пинзеник, виявилася куди більшим витівником, аніж відмінником. Функціонери МВФ очам своїм не повірили, коли прочитали нашвидкуруч зліплений бюджет-2009, передостання стаття якого, причеплена до документа за мить до голосування 23 грудня, примушувала НБУ до безумовного викупу будь-яких облігацій уряду. Іншими словами – це був юридичний дозвіл на монетизацію дефіциту. Що й спровокувало першу паузу у відносинах між МВФ та Україною.
Шоу під назвою «профспілки блокують рішення НКРЕ про підвищення тарифів на газ» поклало початок стадії розчарування, яка відтоді тільки глибшала, аж поки не перейшла в наступну стадію: при згадці про Україну високопосадовців МВФ тіпає. Тіпає настільки, що Джейла Пазарбазіолу, голова місії МВФ в Україну, змінила роботу. Очевидно, їй було несила дивитися в очі українських партнерів з безрезультатних переговорів.
...Що ж українські чиновники робили в МВФ, блукаючи по коридорах? Маючи трішки фантазії, неважко уявити...
– Він православний, і він нас зрозуміє, – так або приблизно так висловився член української делегації, натякаючи на грека Атанасіоса Арванітіса, якому випало випробування очолити місію МВФ в Україну після Джейли. Віце-прем’єр мовчав, стискаючи в руках останній аргумент – скручений примірник «Файненшл Таймз» із його інтерв’ю. У тому інтерв’ю Міжнародному валютному фонду було послану чорну мітку: якщо не дасте нам кредит, то Україна покладе початок другій хвилі регіональної економічної нестабільності.
Хто-хто, а мудрий віце-прем’єр-євроінтегратор мав би знати, що спілкування з МВФ через пресу є насправді ознакою відсутності діалогу. Востаннє таким чином спілкувалася з МВФ аргентинська влада напередодні кризи 2001 року, посилаючи менеджменту МВФ «месиджі» через інформаційні агентства. А тогочасний міністр економіки Аргентини Домінго Кавальо без запрошення вилетів на засідання Ради виконавчих директорів МВФ, намагаючись переконати основних акціонерів Фонду в упередженому ставленні до Аргентини.
– Ти всі прихопив документи? – запитав один чиновник Мінфіну в іншого, поки вони шукали кімнату переговорів.
– Усі, – відповів той, – окрім бюджету на 2010 рік.
– А без бюджету хіба нам щось дадуть?
Члени делегації втомлено зітнули плечима й продовжили пошук кімнати, у якій заховано транш. По дорозі їх ледве не збила юрба білоруських колег, які прямо з коридору телефонували Бацькові, що МВФ виділив Мінськучергові 688 млн. доларів із кредитної лінії в 3,63 млрд. та ще й похвалив за зразкове втілення в життя програми економічних реформ.
Членів української делегації, і без того невеселих, починала давити жаба.
...Судячи з відсутності святкових і тріумфальних прес-релізів на сайті Мінфіну, вони й досі шукають ту заповітну кімнату, адже публіка так достеменно й не знає, чи була зустріч з МВФ, на якому рівні і чим вона завершилася.
Відсутність будь-якої інформації українцям уже пояснили тим, що найлютіша за останні 60 років зима на східному узбережжі США заблокувала українську делегаціюв одному з аеропортів Вашингтона.
Хоча якби новини були втішними, члени української делегації прокричали б їх і через негоду, скориставшись своїми I-Phone’ами, у які вмонтовано опцію електронної пошти.
Утративши надію на емеефівського Санта-Клауса, Україна тепер сподівається виключно на свого рідного Діда Мороза, тим паче, що, на думку Пинзеника, уряд «з’їв» останні кошти з казначейського рахунку.
Цього року Дід Мороз ну просто вилитий Стельмах Володимир Семенович. У його торбі – залишок золотовалютних резервів. І ті тануть на очах, але не від відлиги.
Олександр Калініченко
