У суботу 13 лютого кандидат у президенти України Юля Тимошенко оголосила, що оскаржуватиме результати виборів у суді. Доти впродовж цілого тижня політологи, політики й ЗМІ в Україні та поза її межами вказували, що, звертаючись до суду, Тимошенко наражатиметься на критику, зокрема, тому, що, на перший вигляд, міжнародні спостерігачі начебто визнали вибори демократичними.
Проте не всі міжнародні спостерігачі видали такий вирок, наприклад, міжнародні організації іноземних громадян українського походження – такі, як Світовий конгрес українців, Український конгресовий комітет Америки й Канадська українська фундація, – висловили застереження.
Зрозуміло, набагато легше висловити окремі застереження щодо тих випадків, очевидцями яких спостерігачі були та про які одержали джерельну інформацію. Значно важче подати узагальнену оцінку – що, мовляв, усе, за дрібними винятками, було нормально. Це особливо складно, коли різниця в голосах між двома суперниками – менш як 1 мільйон при 30 мільйонів виборців. Одначе проголошений Центральною виборчою комісією переможець Віктор Янукович охоче й, мабуть, уперше у своєму життя покладатиметься на авторитет таких установ, як Організації Безпеки і Співробітництва в Європі, Бюро демократичних інституцій і прав людини, Парламентарна асамблея ОБСЄ, Європейський парламент, Парламентська асамблея Ради Європи та Парламентська асамблея НАТО.
Тому для кращого зрозуміння треба глянути на висновки цих міжнародних організацій.
Усі названі установи видали одну спільну Заяву від 8 лютого, тобто в день після виборів. Висновок у її першому розділі був такий: «Другий тур виборів Президента України підтвердив оцінку першого туру – більшість зобов’язань у рамках ОБСЄ та Ради Європи було дотримано. Дані вибори узагальнили прогрес, досягнутий з 2004 р. Причиною більшості проблем, що мали місце під час цих виборів, стали брак довір’я та вади законодавчої бази, що становлять пряму загрозу для нового керівництва. Професійне прозоре та чесне голосування й підрахунок голосів мають стати міцною основою мирної передачі влади».
На перший погляд, це узагальнена оцінка. Але погляньмо на цю заяву уважніше. У ній подається «Інформація про місію та подяки», де знаходимо таке: «У день голосування було розміщено близько 600 короткотермінових спостерігачів Міжнародної місії зі спостереження за виборами (ММСВ), у тому числі 413 короткотермінових спостерігачів від ОБСЄ–БДІПЛ, делегацію з 69 представників ПА ОБСЄ, делегацію з 37 представників ПА РЄ, делегацію з 16 представників ПА НАТО та делегацію з 13 представників Європейського парламенту. Загалом участь у спостереженні взяли представники 45 держав – членів ОБСЄ. ММСВ здійснювала спостереження за виборами на приблизно 2000 виборчих дільниць з 33667 їх загальної кількості, спостерігала за підрахунком голосів на 194 дільницях та підбиттям підсумків голосування на 150 ОВК».
Немає й мови про користування інформацією інших місій спостерігачів чи довірених осіб.
Запізнавшись з цією «Інформацію» висновок можна зробити тільки один. Заява ОБСЄ стверджує, що у день виборів «більшість зобов’язань у рамках ОБСЄ та Ради Європи було дотримано» на щонайбільше 6 відсотках виборчих дільниць.
А решта? Слід також врахувати, на яких дільницях були присутні спостерігачі від ОБСЄ. Якщо судове оскарження Юлі Тимошенко стосується тих дільниць, де були представники ОБСЄ, то суд у прийнятті рішення має врахувати оцінку ОБСЄ. Однак щодо 94 відсотків виборчих дільниць оцінка ОБСЄ недоречна. Тому трактувати Заяву ОБСЄ як щось універсальне і всеохопне – недоречно, і зарано робити висновок хто сьогодні є легітимним Президентом України.
Отже вирішити, це питання має суд, а не ОБСЄ, політологи, політики чи ЗМІ. Чи є надія на незалежність судочинства в Україні? Це досі залишається найважчим іспитом молодої демократії.
Аскольд Лозинський, екс-президент Світового конгресу українців
