Для будь-якої громадської організації бездоганна репутація та розкрученість назви – це ознака найвищого ґатунку та високих досягнень у сфері своєї діяльності.
До рекомендацій таких організацій дослухаються, їм довіряють, їхні висновки та заяви прямо впливають на розвиток тих чи інших подій.
Такою організацією завжди був Комітет виборців України. Ця назва стала відомою чи не кожному українцю, який хоч раз узяв участь у голосуванні починаючи з 1994 року.
Пік популярності КВУ прийшовся на Помаранчеву революцію, коли тисячі спостерігачів від цієї організації професійно й самовіддано боролися з фальсифікаціями на президентських виборах 2004 року й з рештою побороли їх.
Однак пізніше почало з’являтися дедалі більше питань щодо діяльності КВУ, на які непросто відповісти однозначно. Стало помітно, що керівництво комітету не соромиться суворо дивитися на діяльність одних політичних сил під час виборів і “не помічати” помилок чи зловживань інших. Відтак КВУ від організації, яка покликана бути «сторожовим псом» для нечистих на руку політиків, дрейфувала до обслуговування інтересів окремих політичних діячів під час виборчих кампаній.
Чи не вперше це було помічено під час дострокових виборів київського міського голови у 2008 році. Тоді КВУ непрховано асистувала команді Леоніда Черновецького. Приміром, тодішній кандидат у мери Вадим Гладчук на одній із прес-конференцій прямо розкритикувавдіяльність КВУ.
“Ця організація працює на Черновецького і озвучує темники, створені його командою”, - казав тоді Гладчук.
Мало хто тоді повірив цій інформації, але за дивним збігом обставин КВУ після другої перемоги Черновецького заявив, що голосування та підрахунок голосів на виборах мера Києва й Київради відбулися прозоро та вільно.
І це при тому, що про фальсифікації, масове застосування адміністративного ресурсу й підкупу виборців заявляли і в БЮТ і в Блоці Кличка і в «Народній самообороні» тодішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Не захотіли побачили в КВУ ні кричущих фактів зникнення десятків будинків з реєстру виборців, ні виявлення цілих вантажівокз продуктовими наборами від кандидата Черновецького, ні заборону київської влади на розміщення політичної рекламиопонентів мера.
Складалося враження, що КВУ активно допомагав Ющенку та Черновецькому влаштувати, як тоді казали, «Сталінград» для Юлії Тимошенко та кандидата в мери Києва від БЮТ Олександра Турчинова. Політичні експерти не раз писали про те, що ця політична технологія була розроблена і втілена в життя під керівництвом глави АП Віктора Балоги і була спрямована на руйнування іміджу Тимошенко напередодні президентських виборів. Стратегічний план Ющенка і Балоги тоді полягав у тому, щоб будь-якої ціною «втопити Юлю» та замість неї вийти з Януковичем у другий тур.
Пізніше, знову таки за дивним збігом обставин, КВУ активно працював на дострокових виборах у Тернопільську обласну раду, які тодішня адміністрація президента Ющенка та її голова розглядали як другий етап «Сталінграда» для БЮТ. Власне, і ті далеко не найпрозоріші вибори КВУ визнав демократичними.
При цьому голова КВУ Ігор Попов не соромивсяробити політтехнологічні заяви, вигідні Адміністрації президента про те, що «результати виборів до Тернопільської облради можуть стати початком кінця "переможної ходи" Юлії Тимошенко».
А за кілька днів після цього Попова призначать дев’ятим заступником глави АП Балоги – попри те, що їх мало бути шість.
«Українська правда» тоді написала – «останнє призначення (Ігоря Попова) виглядає як плата за лояльність очолюваного ним Комітету виборців до результату виборів у Тернополі».
Наступні президентські вибори 2010 року КВУ теж визнаввільними й прозорими. Хоча в тому ж таки Криму в судовому порядку були доведені факти масових фальсифікацій.
І ось в Україні 31 жовтня 2010 року пройшли місцеві вибори. Тут КВУ було помічено в систематичному підігріванні одному з кандидатів в мери Харкова Геннадію Кернесу. Так, під час самої виборчої кампанії КВУ активно розповсюджував свої інформаційні матеріали з промовистим заголовком: «Найбільше шансів стати мером Харкова – у Кернеса».
Показово, що на це опитування по всіх провідних Інтернет-ЗМІ України були закуплені недешеві рекламні банери, що, як правило, є ознакою запуску спеціальної політичної технології. Сам же голова КВУ Олександр Черненко запевняв, що завадити перемозі кандидата від Партії регіонів Кернеса може «лише виникнення надзвичайних ситуацій та радикальне погіршення соціально-економічної ситуації в місті, що є малойсовірним».
Одразу же після 31 жовтня, КВУ першим поспішивзаявити про нібито перемогу Кернеса на виборах мера Харкова за даними їхнього паралельного підрахунку голосів. Тоді, приміром, як авторитетна компанія GFK Ukraine за результатами проведеного в Харкові екзит-полу показала перемогу кандидата від «Батьківщини» Арсена Авакова.
Тому й виникає питання, чи не перетворюється КВУ з Комітету виборців України на Комітет політтехнологів України? Адже завжди є спокуса розкручений бренд максимально монетизувати. Особливо поки на нього є попит, уже нехай не серед виборців, а серед грошовитих політиків.
Ось і той самий Ігор Попов нині працює заступником голови партії «Єдиний центр» Віктора Балоги. А партій у нас багато, і деякі з них можуть зробити вельми цікаві пропозиції нинішнім очільникам КВУ…
Володимир Поляков
