14 травня країна відзначить День матері. Тільки, будь ласка, не сплутайте День матері ні з Міжнародним жіночим днем, ні з Днем Святого Валентина (14 лютого), ні з осіннім Хеллоуном і ін. У Україні День матері припадає на другу неділю травня. У нас люблять підкреслювати, що його почали відзначати на Галичині ще в 1929 році за ініціативою редактора тижневика "Жіноча доля" Олени Кириловської. А витоки свята сходять до часів Риму, до містерій шанування Великої Матері - богині, прародительки всіх богів. Ось аж як! Насправді все куди прозаїчніше. Указ про це святкування підмахнув в 1999 році попередній Гарант.
А чого підмахнув-то? Бо побачив, що цей день відзначається в США, і вирішив упровадити подібне в Україні. Напевно, думав, що таким чином країна наближається до цивілізованого співтовариства. Віктор Ющенко, ясний перець, тільки продовжив справу свого попередника. У суботу він навіть виступить з радіозверненням, присвяченим Дню. Видно, це буде якесь грандіозне звернення, адже його протранслюють три програми Українського радіо і «Радіо ЕРА» FM, а потім ще кілька разів повторять. Крім того, звернення Президента можна прослухати в Інтернеті. Промова також прозвучить в ефірі Всесвітньої служби «Радіо Україна» Українського радіо. Отже, припадайте до приймачів!
Думається, такий пафос цього заходу пояснюється не стільки тим, що український чоловік американки Катерини Чумаченко просто не міг вчинити інакше. Проблема у тому, що наша влада, прагнучи виглядати в очах трудящих гідно, тільки додає свята в календарі, а не зменшує їх. Ось і ухвалює популістські рішення. Мало нам Восьмого березня, подавай тепер ще День матері.
Здається, Україна відзначає все, що тільки відзначається, а її громадяни п`ють в цей час все, що п`ється. І, слава богу, американці вшановуватимуть день матері в неділю, а не в будень, не то довелося б зробити ще один неробочий день. І якщо за радянських часів Новий рік відзначали три-чотири дні, то тепер в нашому лексиконі з`явилося словосполучення «новорічні канікули», які тривають в середньому не менше двох тижнів. Те ж з травневими святами: перше травня, якимсь дивним чином, плавно зливається з Днем перемоги, що виходить в деякі роки і за десяте травня. А в 2006-ому травневі свята почалися з Великодня, що обернулося жахом! Якщо ви помітили, до кінця святкового марафону вже важко було з`являтися на вулицях: усюди маялися (май-травень!) похмільні, очманілі від неробства люди.
Тоді і подумалося: ми хочемо жити як в Європі, а працюємо, як в Бразилії. Причому, як видно, таке відношення спостерігається на всіх рівнях, при всіх президентах. І ніхто не в силах відмінити ці свята – народ не зрозуміє. Причому можна помітити, що якщо, наприклад, якийсь робочий день оголошується вихідним, і при цьому заявляється, що він буде відпрацьований в найближчу суботу або неділю, то будьте упевнені: у більшості контор вихідний буде і цього дня, і в ті «запозичені» суботу і неділю. Свята, вихідні і різні Дні атакують молоду українську державу, заважаючи їй працювати і розвиватися.
А то ще недавно Мінюст налякав, заявивши, що хоче оголосити «червоними днями» ще декілька дат. А саме: 22 березня – День Соборності України, 9 березня – Шевченківський день, 9 травня – День перемоги «в Другій світовій війні», 15 травня – День матері, 16 липня – День проголошення державного суверенітету, перше грудня – День національної єдності. Але, на щастя, цю ідею поки провалили…
Повертаючись до Дня, що наближається, скажу, що жінок шанувати треба, але для цього краще всього підходить не штучне американське свято в травні і не чортзна-що в березні, а День святих жон-мироносиць. Це день шанування тих, хто першими дізнався про Воскресіння Господа Ісуса Христа і першими побачив Його Воскреслим. І придумувати тут нічого не треба.
Що ж до 14 травня, спадає на думку фільм «Солдати». Там один солдат увімкнув на повну котушку магнітофон із записом Ramshtein, а командир, дізнавшись, що це німецька група, запитав, про що там співають. «Про маму», - відповів солдат. «Вимкни, може, вони там про маму Гітлера співають». Не знаю, згадалося чомусь у зв`язку з Днем матері, що наближається.
Анатолій Приблудний, безробітний
