Регулярне і явно санкціоноване згори вкидання в інформаційний простір матеріалів слідства в газовій справі, порушеній проти Юлії Тимошенко, наводить на декілька цікавих висновків.
По-перше, якби слідство та його ініціатори із владних кабінетів були зацікавлені в об’єктивному та всебічному розслідуванні, то напевне б жодного документа раніше судового процесу не «витекло» б. Адже такого роду витоки в ЗМІ спрямовані більше на отримання політичного ефекту, ніж установлення істини у справі, для чого власне слугує суд.
Саме в такому руслі можна розглядати й свіжий злив протоколу допиту екс-голови НАК «Нафтогаз України» Олега Дубини, який вів газові переговори з Росією в кінці 2008-го на початку 2009 років.
Дубина нібито сказав слідчим, що не підписував би угоду з Газпромом, якби дізнався, що передані йому письмові директиви Юлії Тимошенко не були затверджені урядом України. Саме цей акцент документа з політичної точки зору найбільш вигідній владі, що й, очевидно, стало причиною ухвалення рішення про його оприлюднення. Адже цей момент інформаційно підживлює аналогічну тезу представників Партії регіонів про те, що Тимошенко не мала права підписувати директиви, яку на кожному ефірі методично повторює Інна Богословська, призначена на роль головного публічного викривача екс-прем’єра.
Однак одразу ж виникають і запитання до самого Дубини. Хіба така високопоставлена та обережна людина не могла не знати, що ніяких директив для підписання угоди не потрібно? Це ж підтверджується в листі Міністерства юстиції за підписом міністра Олександра Лавриновича у відповідь на звернення Служби безпеки України.
У документі, текст якого також був оприлюднений у ЗМІ йдеться, що директиви Кабміну НАК «Нафтогаз України» за умовами газових контрактів з РФ не передбачено чинним законодавством: НАК керується у своїй діяльності статутом і здійснює зовнішньогосподарську діяльність самостійно. Хто-хто, але немає сумнівів, що Дубина, як фахівець високого рівня, чудово був обізнаний зі статутом Нафтогазу та своїми повноваженнями.
Або, якщо все ж таки Дубина знав, що жодних директив не потрібно, то чому підписав ці угоди? Відповідь на це питання могла б поставити крапку в суперечках про вигідність чи невигідність газових угод уряду Тимошенко. Однак, на жаль, судячи з протоколу допиту Дубини, слідчі чомусь не запитали про це екс-главу «Нафтогазу» й не здійснили жодних спроб перевірити цю гіпотезу.
Найбільше ж ріжуть вухо надто обережні висловлювання Дубини щодо ролі президента Віктора Ющенка в тодішніх газових переговорах. За протоколом, Дубина повідомив слідчому, що станом на 30 грудня 2008 року нібито було узгоджено ціну в 235 доларів за тисячу кубометрів й вартість транзиту 1,8 долара за прокачування тисячі кубометрів на 100 кілометрів.
За словами екс-керівника НАКу, зазначені умови він вважав «прийнятними», але Ющенко усно заборонив підписувати такий контракт. Нова ж домовленість була досягнута після прильоту Тимошенко та її переговорів з Путіним.
Уявімо себе на місці слідчого, який хоче встановити істину в цій справі. Перше ж уточнююче запитання до Дубини напрошується саме собою. «А чому і на яких власне підставах Ющенко заборонив підписувати такий прийнятний контракт? Чим він аргументував Дубині таке рішення? Чому Дубина, будучи главою Нафтогазу й відповідно до статуту НАКу, здійснюючи свою діяльність самостійно, підкорився усній вказівці Ющенка?»
Можемо лише зробити припущення, що «копання» слідчих в напрямку з’ясуванні ролі Ющенка та його мотивів у газових переговорах – зумисне гальмується. Бо тоді під підпискою про невиїзд мала б перебувати не Тимошенко, а саме екс-президент.
Утім, цю частину роботи за слідчих зробили журналісти газети «Дзеркало тижня», яким Дубина дав інтерв’ю в березні 2010 року.
«19 днів ніхто нічого не робив… Тож у тих умовах підписання контракту з Газпромом було вимушеним заходом», - сказав Дубина в інтерв’ю виданню.
«А якби не було такого цейтноту?» - запитали журналісти.
«Не я його створив. Усе можна було підписати 30 грудня 2008 року, якби не, скажемо так, гра Ющенка з «РосУкрЕнерго», - констатував екс-глава Нафтогазу.
Так якому ж Дубині вірити – сьогоднішньому чи тодішньому? Розставити всі крапки над «і», принаймні в цих аспектах, міг би протокол очної ставки між Юлією Тимошенко та Олегом Дубиною, але його чомусь ніхто не «зливає».
Павло Булгак
