Гадаю, що всі ми гуманісти, і нам по-людськи шкода, що Юлія Володимирівна Тимошенко хворіє в СІЗО. І бажаємо їй одужати. Ще по-обивательськи нас дивує, чому вона не може домогтися від безстрашного українського правосуддя дозволу на медичний аналіз своєї крові. Суд немовби і погодився на цю мирну процедуру. Але лідер «Батьківщини» вимагає свою медсестру, свого, довіреного лікаря.
Інтрига на рівному місці виникла тому, що здоров`я політиків - це страшне табу. Справжня або вдавана хвороба (коли немає інших засобів) може перетворитися на інструмент політичної боротьби за владу, стрижнем неймовірно складних закулісних політичних інтриг.
Так було завжди. Це традиція політичних джунглів. Історія політичного життя, як і література, сповнена прикладів, коли можновладець або успішний претендент на владу раптово вмирали. Пам`ятайте сталінське «немає людини, немає проблеми»? Або, наприклад, архітектор перебудови Михайло Горбачов раптово став недієздатним, і з`явився ГКЧП на чолі з алкоголіками.
Кажуть, в епоху ядерного протистояння СРСР і США за стакан сечі Генерального Секретаря ЦК КПРС Леоніда Ілліча Брежнєва американські спецслужби були готові сплатити десять мільйонів доларів. Та й Радянський Союз розвалився тому, що тим, кому ще не виповнилося 70 років, в Політбюро була дорога закрита.
Давно (з біблейських часів) точаться суперечки: здоров`я політика - це публічна інформація чи конфіденційна?
Є дві точки зору. Перша пов`язана з тим, що народ бажає знати: чи керує країною нормальний, психічно здоровий політик - без хвороб, які можуть вплинути на ухвалення доленосних для мільйонів громадян рішень. Точніше: той, хто носить «ядерну валізку» - не божевільний?
І друга точка зору. З часів грецького ескулапа Гіппократа. Керівники держави такі ж люди, як і решта простих смертних. Тому і на них поширюються ті ж законодавчі акти про захист медичної таємниці, які діють щодо простих громадян.
Аксіома полягає в тому, що серед політичних супротивників Юлії Тимошенко гуманістів немає. І всі вони мріють про те, коли ж Юлія Тимошенко, в кращому разі, почне писати свої багатотомні мемуари, виховувати внуків, читати лекції в Києво-Могилянській академії, купатися в Червоному морі серед акул і восьминогів.
А з іншого боку (ми ж діалектики), що буде з «політичним проектом Януковича», якщо раптом (як би це сказати пом`якше), якщо раптом «зламається воля і здоров`я» його головного опонента? Адже сьогодні на політичному небосхилі опозиційної фігури рівної Тимошенко немає, і не скоро з`явиться. Хоча святе місце порожнім не буває.
А нинішньому режиму Януковича потрібна демократія як повітря, як ковток джерельної води в українській пустелі. Внаслідок того, що тільки при демократіях народжується конкурентне середовище, виявляються ідеї не тільки у президента. Пам`ятаєте: «Пришла весна, настало лето. Спасибо партии за это и лично Леониду Ильичу!»
Висловлю доволі спірну думку. Якщо пані Тимошенко важко захворіє, або якщо її засадять надовго у в`язницю, то режим Януковича довго не проіснує. Почне тріщати по швах. Політична аксіома - будь-яка влада гниє і падає, якщо немає оздоровлюючого вітру опозиції. Подивіться, вже сьогодні підгодовані донецькі лоялісти затискають ніс.
Тому в країні повинен бути юридичний механізм, законодавчі акти про захист медичної таємниці. Як і закони, які зобов`язують перших осіб держав проходити диспансеризацію і розповідати про свої болячки.
Перший постулат для політика: зайнявши відповідальний пост, ти перестаєш бути приватною особою і втрачаєш право на приватне життя. Це стосується всього - твоїх заробітків, твоєї власності і твого здоров`я.
А політичні лідери завжди говорять неправду про своє здоров`я. Пам`ятаю, Борис Єльцин вже лежав на смертному одрі, а його прес-секретар розповідав нам, журналістам, що «рукостискання у президента тверде!»
У випадку з Юлією Тимошенко, проблемою її взяття крові... Враховуючи, що моральність українського політичного життя вивчають студенти в університетах всіх країн світу, то лідер опозиції зобов`язаний померти, а кров «на сторону» не давати! Тільки під тортурами!
Але коли особиста медсестра візьме кров екс-прем`єра, то не довіряйте, обивателе, жодному її слову про здоров`я. Як не довіряйте її лікареві, її друзям і соратникам.
Зазвичай, істину про здоров`я політика ми дізнаємося з некролога. Але це дізнаються ті, кому пощастить, хто переживе наших політичних небожителів.
Віктор Тимошенко
