Підпишіться на нас в Google
До війни Серебрянський ліс був частиною великого природного комплексу вздовж правого берега Сіверського Дінця - системи піщаних терас, заплав і різнотипних лісів із природоохоронним статусом. Еколог Валентин Щербина розповів УНІАН, чим ця територія була унікальною до війни, які рідкісні види там існували, що з ними стало під час бойових дій та скільки часу потрібно буде для відновлення життєздатної екосистеми.
Яким був Серебрянський ліс до війни? Чим він був унікальний?
Насправді, за словами еколога, йдеться про всю ділянку вздовж Сіверського Дінця - піщану терасу з лісами, які вважалися унікальними і їхню природну цінність було визнано навіть на державному рівні. Саме тому у 2019 році на базі ліквідованого Януковичем національного природного парку "Сіверсько-Донецький" тут створили національний природний парк "Кремінські ліси".
Водночас саме Серебрянський ліс - це лише невелика частина цього природного комплексу - ботанічний заказник місцевого значення площею приблизно 100 гектарів, що у порівнянні з усім лісовим масивом доволі невелика ділянка.
"Там було понад 100 видів рослин, велика частина з яких вважалися рідкісними та охоронялися на обласному та державному рівнях, але головна унікальність, я наголошую на цьому як ландшафтний еколог, навіть, не в переліку унікальних видів. Його цінність у цілісній ландшафтній системі, яка сформувалася завдяки взаємодії піщаних терас Сіверського Дінця, на якій вона розташована, одночасній близькості ґрунтових вод, заплавних комплексів, водно-болотних угідь, лісових масивів різного типу, що створювало локальний мікроклімат цієї частини долини Сіверського Донця", - наголосив Щербина.
Фактично, каже експерт, це були залишки давніх бореальних лісових екосистем, які існують ще з часів післяльодовикового періоду (10-12 тисяч років тому). Водночас, ця екосистема була доволі стійкою: могла витримувати вплив людини і відновлюватися після пожеж, посух чи інших природних змін, антропогенному впливу завдяки її особливостям – стійкості, пластичності, буферності, здатності до самовідновлення.
Екологічно це був не просто ліс. Це був кліматичний буфер, великий осередок акумуляції вологи, екокоридор міграції тварин уздовж долини Сіверського Дінця, рефугіум бореальної флори у степовій зоні, стабілізатор піщаних арен та ґрунтових вод.
Які рідкісні або цінні види рослин і тварин там жили до бойових дій? Що сталося з тваринами? Вони всі загинули чи втекли?
Ця територія була домом для типової лісової фауни, каже еколог. Тут мешкали навіть великі ссавці – велика популяція лося (орієнтовно 200 особин), олені, сарни, кабани, осоїд, сова сіра, сова вухата та інші бореальні види. Оскільки ці тварини здатні мігрувати, значна частина з них, ймовірно, змогла врятуватися на початку активних бойових дій, зазначає він.
Натомість найбільше постраждали ті, хто не мав змоги втекти - зокрема ґрунтові мікроорганізми, безхребетні, молюски, локальні популяції комах, які, своєю чергою, відіграють ключову роль у відновленні екосистеми та родючості ґрунтів.
"Вони не фізично знищені. Для їхнього виживання була критично важлива стабільність вологи і температури, їх баланс, мікрорельєф, травʼяний покрив - ці параметри і були зруйновані військовими діями. Тобто не безпосередньо кулями, не снарядами вбило мікроорганізми і безхребетні в такій кількості, а масштабною і раптовою зміною умов їх існування. У результаті частина з них зникла, а інші - серйозно постраждали й деградували", - пояснив фахівець.
Найбільше постраждали рослини. Особливо шкода, додає він, рідкісних рослин, зокрема ендеміків - тих, що росли лише в цій місцевості. Серед них, наприклад, ірис боровий, основна популяція якого була саме тут. Також постраждала волошка донська - ще один унікальний вид.
"Вона була пристосована до специфічних піщаних ґрунтів, якраз в басейні Дінця. І не зустрічалася більше ніде в світі за межами цього регіону. Тому відновити її буде дуже складно", - наголосив Щербина.
Тож за його словами, наслідки для Серебрянського лісу і всього лісового масиву поблизу Кремінної варто розглядати у двох площинах.
Перша - це втрата рідкісних і ендемічних видів: частину вже знищено, інші можуть зникнути через критично малу чисельність.
Друга - глибоке порушення роботи самої екосистеми, тобто її здатності нормально функціонувати і відновлюватися.
Чи зможуть тварини, які втекли, повернутися в ліс після війни?
Після 2022 року екосистема зазнала катастрофічного руйнування, основними факторами якого були масштабне механічне знищення ґрунту та детонаційне перемішування ґрунтових горизонтів, пожежі, забруднення відходами війни та продуктами вибуху, руйнування підстилки й насіннєвого банку, втрати флори і дрібної фауни.
Експерт пояснив, що повернення великих тварин, як-от лосів чи оленів, цілком можливе - вони здатні самі мігрувати або їх можна відновити штучно. Набагато складніша ситуація з дрібними організмами - комахами, мікрофлорою та іншими локальними популяціями, які відіграють ключову роль в екосистемі, а головним є саме її відновлення, а не повернення окремих видів.
"Для мене, як геоеколога, тут важливий саме системний ефект. І хоча мені дуже подобається маленький гризун хохуля, яка раніше жила в старицях Сіверського Дінця з ще часів мамонтів, я не ставлю питання "Чи повернеться хохуля?", моє питання – "Чи виникне знову ландшафт, у якому хохуля взагалі може існувати?", - зазначив він.
Чи можна буде після війни відновити Серебрянський ліс, чи це вже буде зовсім інша екосистема?
Найважливіше - це те, в якому стані "вийде" екосистема після всіх руйнувань, каже Щербина. Саме від цього залежить, чи втрати будуть незворотними, чи все ж є шанс на відновлення.
"Навіть якщо ліс відновлять - розмінують територію і швидко засадять її, наприклад, сосною - він може знову стати зеленим. Але це не означає, що повернеться колишня екосистема. Це буде вже інший, штучно створений ліс. Тому ключове питання не в тому, чи зможемо ми посадити дерева - звісно зможемо, а чи вдасться відновити саме природну систему з усіма її зв’язками і функціями", - підкреслив еколог.
За словами експерта, майбутнє цих територій може розвиватися за трьома сценаріями.
1. Деградація окремих ділянок
Частина земель може надовго залишитися непридатною для нормального використання навіть після розмінування. Ґрунти там нестабільні, є ризик ерозії та пожеж. Відновлення буде повільним і залежатиме від того, чи підтримуватиме людина природні процеси, чи обмежиться технічними роботами, на кшталт засадити територію деревами.
2. Природне відновлення
Екосистема проходитиме сукцесію: спочатку на цій територіїї з’являтимуться піонерні види та бур’яни, далі - чагарники, береза, верба, осика, згодом, за 5-15 років,- молоді мішані сосново-листяні ліси з видами деревних порід, які відповідають сучасним природним умовам. Вирішальними умовами тут стануть водний режим і мінімальне втручання людини. Але, навіть при природному поновленні лісу після війни, це вже буде дещо інша екосистема, з іншим видовим складом і структурою флори і фауни. Мій прогноз - саме заплава може стати одним із ключових ядер відновлення всього ландшафту, оскільки після катастрофічних порушень найбільш стійкими часто виявляються не вододіли й сухі соснові масиви, а саме заплавні комплекси.
3. Деградація штучно відновлених лісів через порушення природних умов
Якщо не зберегти воду і не подбати про протипожежну безпеку, через 30-40 років буде сформовано розріджені сосняки з високим рівнем пожежної небезпеки, чагарники та деградовані піщані ділянки. Тоді це буде вже спрощена лісостепова система, а не повноцінний ліс.
Чи залишаться в лісі токсичні речовини після боїв?
Як зазначив фахівець, унаслідок бойових дій створюється поствибухова геохімічна аномалія, специфічний поствибуховий геохімічний ландшафт, у результаті чого у ґрунті, лісовій підстилці та воді накопичилась велика кількість залишків вибухових речовин і продуктів їхнього розпаду. Йдеться про: тротил, гексоген, октоген, тетрил, нітрогуанідин, нітрогліцерин, а також перхлорати амонію та інші.
Окрему проблему становлять важкі метали з боєприпасів і техніки - свинець, нікель, кадмій, хром, сурма, цинк, які після вибухів швидко окислюються і переходять у різні сполуки (наприклад солі цих металів), та можуть бути водорозчинними і рухливими, активно мігрують у ґрунтах а також у підземних водах.
"Оскільки тут переважають піщані та супіщані ґрунти, забруднюючі речовини швидко інфільтруються з опадами (проникають в глибші шари) й можуть досягати підземних вод. Вони накопичуються в грибах, мохах, рослинах, мігрують і довго циркулюють в ландшафтах. Щоб сильно не вдаватися в хімію, відбувається їхнє включення у кругообіг речовин. Через воду, пил, органіку - формується тривале геохімічне забруднення, локальні геохімічні бар'єри і ось це є критичним для майбутнього відновлення", - підкреслив еколог.
І, на жаль, за його словами, вплинути на ці процеси зараз майже неможливо - ці сполуки вже потрапили в ґрунти й місцями - у підземні води, звідки їх фактично неможливо вилучити.
"У зоні бойових дій провести очищення чи масштабну рекультивацію наразі нереально, тим більше що війна триває і невідомо, коли та як вона завершиться. У результаті маємо справу з розсіяним, дифузним джерелом забруднення, яке охоплює значні території. Під його вплив потрапили і Сіверський Донець, і Серебрянський ліс разом із прилеглими природоохоронними територіями. Це довготривале токсичне навантаження на всю екосистему", - підсумував експерт.
Також частина територій може залишитися непридатною для людського використання через забруднення ґрунтів і води. У таких зонах небажано довго перебувати, особливо в спеку, коли можуть виділятися токсичні речовини.
Скільки часу може знадобитися природі, щоб відновитися після таких руйнувань?
Як зазначив еколог, це територія з природно вологими умовами, де добре накопичується й утримується вода. Якщо зберегти водний режим, то в довгостроковій перспективі - приблизно за 70–100 років, тут можна відновити близьку до природної лісову екосистему.
У такому випадку сформуються мозаїчні дубово-соснові ліси, заплавні ліси та вологі ділянки. Вони можуть бути трохи сухішими, ніж історично, але загалом це буде природний тип лісу, пояснив Щербина.
Водночас експерт підкреслює: швидкого "відновлення" не існує. За 10–15 років можна отримати лише зелені насадження, але це ще не стабільний ліс. Штучні посадки, наприклад, сосни часто виглядають як відновлена природа, але з часом деградують, хворіють і можуть масово гинути.
Що з лісом відбувається зараз? Які головні екологічні наслідки війни для Серебрянського лісу: пожежі, вибухи, забруднення ґрунту?
Якщо виділити головні екологічні наслідки війни для цієї території, то найбільш критичним є масштабне дифузне забруднення, каже Щербина, - залишки вибухових речовин, продукти їх розпаду, важкі метали, токсичні сполуки тощо. Вони не зникають швидко і можуть залишатися в екосистемі десятиліттями.
"І коли через десятки років сформуються нові насадження, вони все одно будуть рости на забруднених ґрунтах і поступово накопичуватимуть токсичні речовини. Водночас рослини фактично виконують роль фільтра, вбирають ці сполуки у себе і частково очищують середовище", - пояснив еколог.
З екологічної точки зору, ліс у цьому регіоні продовжує відновлюватися, навіть під час бойових дій, але значно повільніше. Рослини, які вціліли, щороку відростають, здійснюють фотосинтез і поступово беруть участь у відновленні ґрунтів, одночасно накопичуючи наявні забруднення.
"Якщо дивитися лише на рослинність, може здаватися, що 90 відсотків територій - знищена. Але з позиції екосистеми важливіше інше - чи збережені її функції, стан ґрунтів і водний режим, рівень ерозії, збереження вологих ділянок і "острівців" лісу. Якщо ці елементи збережені - екосистема має шанс на самоорганізацію й поступове відновлення, навіть у фрагментованому вигляді", - пояснив фахівець.
"Пріоритет номер один після війни - це інвентаризація і картування. Ні в якому разі не масове лісовідновлення, не потрібно пускати лісників туди, вони добивають поранену екосистему. Потрібно розмінувати, зайти ботанікам, екологам, гідрологам, геохімікам, грунтознавцям. Дослідити те, що є, змоделювати відновлення і відновлювати екосистему, а не лише її частину, тобто ліс", - підкреслив він.
Важливо, додає Щербина, не розглядати після війни Серебрянський ліс як об’єкт "ремонту" - не втручатися надмірно, а підтримати природні механізми. Насамперед це стосується:
- збереження водного режиму та природної інфільтрації;
- недопущення осушення територій і руйнування заплав;
- мінімізації важкої техніки та штучного "вирівнювання" ландшафту;
- збереження природних осередків відновлення.
Відновлення – це дуже довгий нелінійний процес, бо геохімічні наслідки війни працюватимуть десятиліттями, деградація ґрунтів має накопичувальний характер, гідрологічна перебудова водозборів уже триває а частина лісів переходить у нові сукцесійні режими.
Тобто, відновлення тут треба мислити не як разову кампанію із швидкими гарантованими результатами, а як довгу еволюцію геосистем, де сукцесії будуть довгими, багато процесів матимуть затриманий ефект, гідрологічні зміни проявлятимуться роками а токсиканти включатимуться в біогеохімічні цикли поступово. Майбутнє Серебрянського лісу, як і інших лісових екосистем "укушених війною" - у нашій спроможності перейти від логіки "латкового ремонту екосистеми" до логіки відновлення здатності ландшафту самостійно жити далі і надавати нам екосистемні послуги.
Вивчав географію і геоекологію у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Ветеран війни.
З 5 серпня 2023 року по теперішній час - віцепрезидент з військової екології та відновлення екосистем в Асоціації професіоналів довкілля (PAEW).
