Кушнарьов усюди в ефірі вступає так, наче “Регіони” вже утворили більшість і сформували уряд. Усі навколо такі малі й нікчемні, а він великий і важливий. Він знову розводиться про “другу державну мову”, Єдиний економічний простір, легке вирішення газових проблем – про все те, у що щиро вірять на Сході України.
Згадую Віктора Андрійовича Ющенка зразка 2002 року. Він поводився точнісінько так, коли “Наша Україна” набрала найбільшу кількість голосів у Верховній Раді. Пам’ятаю, говорив набундючено і зверхньо, так, наче вже сидить у прем’єрському кріслі.
І що з того вийшло? Адміністрація Президента сформувала парламентську більшість без участі “Нашої України”. Віктор Андрійович ще довго ображався на Литвина – Кучму – Медведчука за таке неподобство: як це, мовляв, так - ми виграли вибори, а формують більшість зовсім інші сили.
Сьогодні вже далеко не факт, що “переможці” потраплять у число творців парламентської більшості. “Наша Україна” явно перелякалася, зібравши так мало голосів (щось подібне відбулося з провладною “За Єду” 2002 року). Нині нашоукраїнці вже зовсім не такі, якими були ще вчора. Складається враження, що вони таки готові до гуртування з Блоком Юлії Тимошенко, навіть за умов її прем’єрства. Адже єднання з “Регіонами” означало б остаточну втрату довіри до провладних сил з боку помаранчевого електорату.
Та навіть проста арифметика показує, що ні помаранчеві, ні синьо-червоні не набирають переконливої більшості. Такий розподіл загрожує розпуском парламенту.
Неважко передбачити, що “Регіони” розіб’ють носа, але не допустять цього, тому шукатимуть всіх можливостей увійти в коаліційну більшість.
Тут слово за Президентом. Боюся, що зараз він і сам не знає, яке рішення прийме...
Ілона Вишинська, м. Київ
