Соціальні мережі вже котрий день проклинають нововведення, які тягнуть за собою включення в розклад дорогої імпортної техніки. В хід пішов навіть такий сильний термін, як «залізничний геноцид». Навряд чи цій обставині радий секретар РНБО, перед яким поставлено завдання забезпечити Партії регіонів максимальний результат на парламентських виборах. А міністр інфраструктури незворушний, йому все подобається.
Я не стану тут перераховувати всі незручності, які обрушаться на пасажирів після масового виходу корейських «Хюндаїв» на магістралі країни, вони детально розібраніу відповідних статтях, яких з`явилася чимала кількість останнім часом, і навіть в спеціально створеній групі на фейсбуці. Страшенно дорого, повільно за такі гроші, некомфортно і безальтернативно - ось загальне резюме. Небагатих українців відсікають від звичних послуг залізниці, а тим, кого ціна бентежить, але не лякає, нав`язують убогий сервіс.
Окрема тема - скільки це коштувало бюджету і чому опинився не при справах вітчизняний Крюківський вагонобудівний завод зі своєю цілком конкурентної продукцією.
Але от цікаво, невже Борис Колесников не передбачив такої реакції? Або йому дійсно здається, що триразове збільшення ціни за задоволення приїхати лише на годину раніше звичайного буде прийнято пасажирами на ура? Іншими словами, за цим стоїть реальне нерозуміння можливої реакції клієнтів-виборців або повна байдужість до їхньої думки?
Звичайно, «Укрзалізниця» - державний монополіст, і чекати від неї чудес обслуговування не доводиться, але елементарне маркетингове дослідження, щоб вивчити запити пасажирів, могли б і провести. Озвучені суми, які «вбухали» в нововведення, це цілком дозволяли. Це що стосується ставлення до клієнтів.
А тепер про іншу іпостась пасажирів - електоральну.
Вся ця скандальна історія з поїздами дивно виглядає на тлі помітного побоювання уряду налякати населення за лічені до виборів місяці якимись різкими діями. Всіх клятвено запевнили, наприклад, що не буде збільшення тарифів на газ для населення, хоча це і коштувало серйозного загострення відносин з МВФ - єдиного джерела великих і дешевих кредитів для України.
Згадали про недоплачену «юліну» тисячу, кинулися підвищувати пенсії, провели одноразові виплати ветеранам війни ... Правда, роблять це, як завжди, через відоме місце. Поскаржився мені батько, що не дорахувався 81 грн. в пенсії, а ви знаєте, як пенсіонери до таких речей ставляться. Став він розбиратися. Виявилося, що не доплатили не лише йому одному. У місцевому відділенні Пенсійного фонду пояснили так: ці суми пішли на одноразову виплату учасникам війни до Дня Перемоги, які компенсують потім. Як пов`язаний Пенсійний фонд з цільовими бюджетними виплатами - нам знати не судилося. Аби повернули позичене. Іронія полягає в тому, що батько якраз учасник війни: з пенсії у нього відняли, щоб вручити доплату ...
На перший погляд, таку підкреслену і розпіарену увагу влади до соціалки, і одночасно - нехтування громадянами, які активно пересуваються по країні залізничним транспортом, незрозуміло. Це ж електорат! Кожен раз, стикаючись з необхідністю відправитися в столицю або зі столиці у великий обласний центр, людина буде згадувати нецензурним чином Колесникова, його маму і однопартійців.
Тут, однак, потрібно пам`ятати таку тонкість: як показало недавно оприлюднене дослідження Київського міжнародного інституту соціології, майже половина населення України ніколи не покидала свого місцевого регіону, - у Криму таких, наприклад, 47%. Що їм швидкісні потяги? Проте в Києві - лише 3,8%.
Я бачу тільки одне логічне пояснення: партії влади наплювати на активне самостійне населення. На всіх тих, хто черпає новини з вільного інтернету, а не з підконтрольного Банковій телевізора. На тих, хто у своїй повсякденній роботі стикається з проявами цієї прогнилої системи і не має щодо неї жодних ілюзій. На тих, чия ділова непосидючість змушує по багато разів на рік, місяць, а то й на тиждень користуватися послугами «Укрзалізниці». Це не їх виборець і ніколи ним не стане. Чого з ним панькатися?
Інша справа - соціально залежне населення, інформаційно оброблене і на голку бюджетних впорскувань підсаджене. Ну і, неодмінно, члени виборчих комісій - без цієї складової виникає занадто багато ризиків.
Тобто, я не виключаю, що телефонна розмова між Колесніковим і Клюєвим все ж відбулася. Але телефонував не глава РНБО з привітаннями, а міністр інфраструктури з питанням: от якщо ми зарядимо такі ціни на перевезення, у нас залишаться шанси показати потрібний результат на виборах? І почув у відповідь безтурботне «так».
Леонід Швець
