Протягом століть винахідника, вченого і художника Леонардо да Вінчі хвалили за його точні, пропорційні малюнки і творчі задуми. Він знайшов зв'язок гравітації з прискоренням за століття до Ньютона, і його робота була просто геніальною у своїй перспективі та геометрії.
Але при ближчому розгляді виявляється, що одне з правил, які да Вінчі придумав для пояснення того, як ростуть дерева, не у всіх випадках відповідає дійсності. Нове дослідження, опубліковане в PNAS, розвінчало це правило.
"Правило дерев" да Вінчі
Замальовуючи дерева в своїх блокнотах, да Вінчі стверджував, що товщина гілки дерева або його стовбура дорівнює сумі товщини всіх гілок, що відходять від нього.
Можливо, це була б хороша порада для початківців художників. З того часу вчені показали, що зв'язок, описаний да Вінчі, може пояснити, як дерева протистоять розколюванню на вітрі. Але, згідно з новим дослідженням двох вчених, це співвідношення не витримується на мікроскопічному рівні.
Вчені спростували "правило дерев" да Вінчі
Як повідомляється, да Вінчі дивився на дерева зовні, а не на внутрішню частину дерева, де вода всмоктується у внутрішні канали.
Розмір цих каналів щодо навколишнього дерева - це те, що найбільше цікавило авторів нової статті. Вони хотіли переконатися, що моделі росту дерев мають правильні пропорції, щоб краще зрозуміти сприйнятливість дерев до посухи та внесок у накопичення вуглецю.
Зазначається, що це не перший раз, коли "правило дерев" да Вінчі піддається сумніву або переглядається на основі сучасних вимірів. Лише минулого року дослідники відзначили, що ширина та довжина гілок краще відображає структуру розгалуження дерев, як тонких, так і товстих, а не лише товщину.
Що стосується внутрішньої архітектури дерев, то вчені вважають, що водні канали дерева не можуть відповідати тому ж співвідношенню, яке встановлено в правилі Леонардо: розмір каналів звужується в міру просування вгору по дереву через механіку рідини.
Натомість вони припускають, що водні канали розширюються, коли гілки тоншають до верхівок дерев, щоб підтримувати достатню силу для втягування води вгору по стовбуру.
Мало того, така модель росту економить кількість вуглецю, який використовується для створення енергоефективної системи, яка переміщує воду та поживні речовини по дереву, від кореня до кінчика листа.
