Японські науковці розшифрували генетичні механізми, які пояснюють стрімке зростання популяції гібридів домашніх свиней і диких кабанів у зоні відчуження Фукусіми, пише The Independent.
Як зазначається, після аварії на АЕС "Фукусіма-1" у 2011 році та евакуації населення частина свійських свиней втекла з ферм і почала схрещуватися з місцевими дикими кабанами. Оскільки нових свиней у регіон не завозили, а людська активність залишалася мінімальною, ця територія фактично перетворилася на природний експериментальний майданчик для вивчення гібридизації свійських тварин з їхніми дикими родичами.
"Подібне схрещування дедалі більше непокоїть екологів у різних країнах світу, особливо там, де зростає перетин ареалів здичавілих свиней і диких кабанів. Часто це пов’язують з екологічними збитками. Водночас біологічні механізми таких змін донині залишалися недостатньо вивченими", - йдеться у статті.
У новому дослідженні генетики з Фукусіми проаналізували цей рідкісний випадок і встановили, що гени домашніх свиней поступово "розмиваються" у наступних поколіннях, однак їхня висока репродуктивна здатність зберігається у гібридів.
Дикі кабани живуть у природному середовищі та розмножуються раз на рік. Натомість свині, яких вирощує людина, можуть розмножуватися протягом усього року й народжують більші приплоди. Проте, як саме поєднуються їхні гени під час гібридизації, раніше було незрозуміло.
Дослідники проаналізували зразки тканин 191 дикого кабана та 10 домашніх свиней, які мешкали у зоні відчуження Фукусіми у 2015-2018 роках. Вони вивчали два типи ДНК - мітохондріальну (mtDNA), що передається лише по материнській лінії, та ядерну ДНК, яку нащадки успадковують від обох батьків. Це дозволило окремо простежити материнське походження та загальний рівень змішування генів.
Як зазначається, генетичний аналіз допоміг визначити, яка частка генетичного матеріалу домашніх свиней зберігається в популяції гібридів і з якою швидкістю вона зменшується. З’ясувалося, що коли домашні свині схрещувалися з дикими кабанами, їхні нащадки зберігали мітохондріальну ДНК матері приблизно протягом п’яти поколінь. Водночас загальний генетичний профіль із часом дедалі більше наближався до дикого кабана. Це означає, що гібриди продовжували схрещуватися переважно з дикими особинами.
Дослідження показало, що гени свійських свиней зникали з поколіннями швидше, ніж припускали багато науковців. Однак їхня характерна риса - здатність до швидкого й цілорічного розмноження - збереглася навіть у більш "диких" за генетикою поколіннях.
Автор дослідження Донован Андерсон з Університету Хіросакі наголосив, що подібний механізм, імовірно, відбувається й в інших регіонах світу, де здичавілі свині схрещуються з дикими кабанами.
Інший співавтор роботи, Шінґо Канеко, зазначив, що отримані результати можуть бути корисними для управління популяціями диких тварин і розробки стратегій контролю інвазивних видів. За його словами, розуміння того, що материнські лінії свиней прискорюють зміну поколінь, допоможе краще прогнозувати ризики різкого зростання чисельності таких популяцій.
Акула, що жахає своїм виглядом
Нагадаємо, нещодавно повідомлялося про акулу-гобліна, що має дивний набір зубів, які вона може вистрілювати з рота, як з рогатки, щоб зловити здобич.
За словами науковців, ця істота є одним з найбільш найпотворніших видів акул, мешкає вона у темних, холодних водах, зазвичай на глибині понад 100 метрів.
Ці акули покладаються на свої швидкі, висувні щелепи, які вистрілюють з їхніх ротів, як катапульта, щоб зжерти здобич, перш ніж вона встигне втекти.
