Монівський законопроект «Про дошкільну освіту» ігнорує справжні проблеми дошкілля, але знову «регулює» мовне питання, йдеться в експертній оцінці Центру освітнього моніторингу.
Експерти ЦОМ заявляють, що законопроект в основному спрямований на законодавче врегулювання питання, яке давно врегульоване й реалізоване на практиці – право батьків обирати для своїх дітей мову виховання і навчання – як державну, так і мови національних меншин. На сьогодні вже існує мережа дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів з вихованням і навчанням як з українською, так мовами національних меншин.
«Відтак, за винятком чергового сумнівного політизованого педалювання так званої «мовної проблеми», жодних додаткових. Тим більше позитивних, наслідків для існуючої в Україні освітньої практики законопроект у цій частині не матиме», - кажуть експерти з питань освіти.
Також в законопроекті прогнозують в разі прийняття законопроекту, що «реалізація проекту акта сприятиме створенню дошкільних навчальних закладів різних типів», а також не менше як «забезпеченню належних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти; створенню механізму стійкого інноваційного її розвитку, програмно-методичного забезпечення» (стаття 10 пояснювальної записки). Однак розробник так і не вказав, як саме й за рахунок чого пропоновані ним зміни раптом дадуть такий результат. В документі залишені поза увагою справді невідкладні проблеми, що накопичувалися роками.
Відтак на часі законодавче врегулювання питання про те, щоб у сільській місцевості, де немає окремих приміщень дошкільних навчальних закладів, дошкільні навчальні заклади можуть функціонувати при загальноосвітніх навчальних закладах на правах безоплатної оренди.
Також заради збереження життя і здоров’я дітей, переконані у ЦОМ, потрібна правова база, що дозволяла б, щоб у кожному дитсадку незалежно від кількості дітей і груп у штатному розписі обов’язково була посада медичної сестри. Справжньому, а не голослівному, збереженню й розширенню мережі сільських дитячих садків сприяло б доповнення чинного Закону України «Про дошкільну освіту» положенням про те, що земля дошкільного навчального закладу не може бути продана, приватизована, передана чи закладена; вона передається державою дитсадку в довічне користування. На думку екпертів, є достатньо й інших, дійсно важливих, проблем в дошкільній освіті, котрі потребують і правового врегулювання, і капіталовкладень.
