2019-й буде роком виборів в Україні. Спочатку навесні українці оберуть собі нового президента, а потім восени – новий парламент.
Загалом, результати президентської гонки лишаються непередбачуваними. Але цьому політичному циклу характерні п’ять речей, про які можна констатувати напевне, пише в статті для Atlantic Council директор Wooden Horse Strategies Браян Меффорд.
По-перше, жоден відкрито проросійський кандидат не зможе здобути перемогу. Хоча у минулому на українських виборах це був головний виклик. В кожній кампанії з дня незалежності і до 2012 року проросійськи налаштований електорат грав впливову роль. Цей блок складав близько чверті від загальної кількості виборців. Саме він забезпечував перемогу проросійським політикам з 1994 до 2010 року. Однак, за іронією для Володимира Путіна, російська анексія Криму і окупація частини Донбасу фактично знищила цей проросійський блок. Зараз на нього припадає не більше 10% від населення. І ця ж цифра визначає фактично максимальну кількість голосів, які можуть набрати лояльні до Москви кандидати в президенти, такі як Юрій Бойко. Тож їх чекає доля вічної опозиції і політичних невдах на багато років.
Читайте такожGazeta Wyborcza: Атака тролів і пропаганди Росії проти України посилюється через вибори
По-друге, останні роки показали, що опитування можуть сильно помилятися. Українські ЗМІ публікують майже щоденно дані про те, що Юлія Тимошенко лідирує у передвиборчій гонці. Нинішній президент Петро Порошенко в кращому випадку на третьому місці. Однак, у 2016 році опитування у США віщували перемогу Гілларі Клінтон. Але результат виявився іншим. Яка гарантія того, що в Україні ця історія з опитуваннями не повториться? Автор також зауважує, що українські агенції часто трохи «підкручують» результати в залежності від того, хто заплатив за дослідження. Ті, хто більш-менш дбає про свою репутацію, змінюють реальні цифри на приблизно 3%, а ті, кого такі речі не хвилюють – на 5-7%. Тож опитування таким чином не рідко виявляються не так заміром виборчих настроїв, як способом маніпуляції громадською думкою.
По-третє, багато кандидатів в президенти насправді ведуть боротьбу не за найвищу посаду в Україні, а за місце в парламенті. На думку автора, реальне змагання за президентське крісло буде точитися саме між Тимошенко і Порошенком. Решта кандидатів беруть в ньому участь лише для того, щоб підвищити свою видимість перед парламентськими виборами. Верховна Рада призначає прем’єр-міністра. Тому справжня мета деяких кандидатів – завоювати найбільшу парламентську фракцію.
Читайте такожWashington Post: Спадщина революції в України нависає над виборами
Четверте – вибори стануть для Тимошенко і Порошенка реваншом. В 2014 році у нинішнього президента була впевнена перемога з відривом на 39 пунктів. У 2019 році ситуація змінилася. Зараз у його головного суперника є перевага на в середньому сім пунктів. Кампанія ще триває. Але варто готуватися до запеклої політичної боротьби.
П’яте – переможець президентських виборців зіштовхнеться з «моментом істини» під час парламентських. Опитування говорять, що 8-10 партій зможуть набрати достатню кількість голосів, щоб зайняти місця у Верховній Раді. І ніхто з них не буде домінувати. А отже доведеться формувати багатосторонню коаліцію. Однак, опитування відображають лише половину картинки. Адже половина місць займуть мажоритарники, яких в опитуваннях не враховують. Партія Порошенка минулого разу здобула підтримку 22% виборців. Але він подвоїв цей результат за рахунок депутатів від мажоритарних округів. Варто чекати, що історія повториться і цього року.
