В Україні від душевних недугів страждають більше мільйона людей –і це тільки ті, хто офіційно звернувся по допомогу до психіатрів. Приблизно такий же відсоток фіксується і в усіх європейських країнах. Відрізняються тільки підходи до лікування.
Серед пацієнтів психіатрічної клініки можна зустріти і професора математики, і слюсаря. Хвороби душі не розрізняють чинів і рангів.
Чому виникають – досі не зрозуміло. Залишаючи таких людей у лікарні, родичі, як правило, намагаються забути про них. Декого взагалі підкидають - просто підвозять до воріт клініки і виштовхують з машини. Потім лікарі починають відновлювати документи – виявляється, що пацієнтів обібрали до нитки.
Лікування душевнохворих – справа довга і дорога. Кожен випадок – індивідуальний. Сьогодні вітчизняна психіатрія тримається на нейропрактиках, які знімають марення і галюцинації. Багатьом допомагають.
Зрозуміти, коли пацієнт може повернутися до нормального життя, - важко. Західна медицина – за те, щоб всіх неагресивних пацієнтів повертати у суспільство, обов`язково давати роботу – хай спочатку просту. Українська психіатрична практика вагається між лібералізмом і гратами на вікнах.
Арт-терапія – дуже популярна на Заході – тепер впроваджується і в Україні. В лікарні Павлова – ціле відділення з групами художньої пластики, живопису, шиття. Є також свій театр. Здавалося б – що може дати ліплення фігурок? Виявляється – поштовх і повернення до нормального життя.
Досвічені психіатри говорять: за стінами лікарень багато людей знаходяться в так званому «граничному стані» - один стрес – і людина виходить з категорії «нормальних».
Така тенденція спостерігається в усіх країнах. На заході першими помітили небезпеку – і тепер мало не щотижня ходять до психоаналітиків.
