Вчора на станції Київського метрополітену помер чоловік похилого віку. Це вже другий смертельний випадок в метро за місяць.
Накрите брезентом тіло лежить між колонами на пероні станції «Шулявська». По руці, що виглядає з-під брезенту, видно, що померла людина немолода. Ніякої метушні, поряд тільки міліція і чергова по станції. Місяцем раніше кореспондент «ПіК України» спостерігав подібну картину на іншій київській станції метро – «Золотих воротах».
У прес-службі Київського метрополітену повідомили, що помер чоловік 1933-го року народження. «Йому стало погано, він впав, викликали швидку», - говорить прес-секретар Київського метрополітену Надія Шумак. Швидка констатувала смерть. Подробиць трагедії, що трапилася на «Золотих воротах» 7 листопада, Надія Шумак не пам`ятає. Також важко їй сказати, скільки їхала на виклик в метро машина швидкої допомоги. Про те, що трапилося не написано на сайті метрополітену, і ніхто не знає, скільком людям на рік стає погано під товщею землі, у задусі вагону і під ліктями спеціальних метрополітенівських «товкачів». Керівництво підприємства запевняє, що таких людей мало. Але визнає, що по-хорошому на кожній станції повинен бути медпункт.
Водночас медпункти (і то для співробітників) є тільки на 11 з 46 станцій київського метро. Це Лісова, Дарниця, Гідропарк, Політехнічний інститут, Святошин, Академмістечко, Героїв Дніпра, Оболонь, Дружби народів, Видубичі і Харківська. Тут медики хоч і працюють для співробітників метро, але все ж таки в крайньому випадку можуть допомогти і пасажирам. А що робити, якщо стало погано на якій-небудь іншій станції? Звертатися до чергового, який викличе Швидку допомогу, і сподіватися, що лікарі встигнуть приїхати і спуститися під землю.
Ще більший розмах ця проблема набула у наших сусідів – в Москві. З урахуванням тамтешнього трафіку швидку можна чекати і декілька годин, а кількість медичних пунктів на станціях метрополітену тільки скорочується. Добре, якщо в критичній ситуації серед пасажирів знаходиться лікар. Таку історію опублікував російський журнал «Новий час» з посиланням на блог в інтернеті:
«Їхав в метро, мужику років 65, стало погано, серце, поряд дружина. У вагоні опинилася жінка-лікар, організувала всіх, витягнули його на зупинці, поклали на підлогу. «Швидку» викликали. Через 15 хвилин у нього зупинка серця, почав синіти. Лікарка масаж серця робити почала, мені доручила стежити за пульсом і тримати язик його (я його так, хусточкою). Почав дихати, пульс пішов. Сидимо на підлозі, хвилин через 30 пульс пропав, знову почав синіти, пішла піна через рот. Лікарка (дай їй Бог здоров`я!) почала штучне дихання робити, повітря в рот. Приблизно за годину тридцять (уявіть, скільки вона в ньому життя підтримувала) все... Лікар у натовпу просить голку довгу... і в серце... Я сиджу, мацаю пульс... тук-тук, пішов. «Швидка» приїхала через пару годин, помацала пульс і сказала: «Помер». Я тримав його руку, пульс був, ударів 5–10 в хвилину. Поряд його дружина очима кліпає, лікар плаче і лається з «швидкою», я сиджу на пероні...»
І ще страшніший випадок трапився в Московському метрополітені два роки тому. Досвідчений хірург, намагаючись врятувати життя пасажиру, перерізав йому горло і вставив туди корпус від звичайної кулькової ручки. За його словами, постраждавший бився в припадку епілепсії, і тому було доцільно провести розтин гортані. І лише коли «операція» не допомогла, охоронець метро викликав швидку допомогу. Врятувати людину, з якою насправді трапився серцевий напад, а не епілепсія, не вдалося.
Надія Шумак запевняє, що метрополітен вже втомився просити у київської міської адміністрації грошей на устаткування медичних пунктів. Насправді це не такі великі витрати – зарплата лікаря і аптечка. Добре хоч аптечні кіоски зараз є практично на будь-якій станції метро, і пасажири при необхідності можуть купити хоча б валідол.
