Люди, які сплять дуже багато або дуже мало, знаходяться під загрозою розвитку діабету ІІ типу, оскільки у них погіршується засвоєння глюкози. До такого висновку прийшли лікарі медичного факультету Університету Лаваля (Universitй Laval`s Faculty of Medicine) у Франції, проаналізувавши звички 276 чоловік за шестирічний період. Вони зафіксували, що протягом цього часу близько 20% з тих, хто порушував тривалість власного сну в той або інший бік, придбали або діабет другого типу, або знижену чутливість до глюкози – проти всього лише 7% хворих серед людей, хто дотримувався оптимальної тривалості сну.
Навіть після виключення таких істотних чинників, як, наприклад, відмінності в масі тіла серед обстежуваних, ризик діабету і пониження ефективності інсуліну був все ж таки в два рази вищий у тих, хто не дотримувався оптимальних рамок часу сну. Медики також попереджають, що діабет не єдиний ризик, пов`язаний з тривалістю сну. Число досліджень, що росте, пролило світло на подібне співвідношення між сном і ожирінням, захворюваннями органів серцево-судинної системи і навіть смертністю. Автори відзначають, що семи-восьмичасовая тривалість сну є оптимальною серед дорослих для того, щоб захистити організм від поширених хвороб і передчасної смерті.
Люди сплять в наші дні все менше і менше. Якщо в 1960 році цифри указували, що дорослі спали в середньому вісім-дев`ять годин на добу, то до 1995 року значення показників знизилися до семи годин. А в 2004 році, за даними статистики, вже третина дорослих у віці від 30 до 64 років спали менше шести годин за одну ніч.
Автори дослідження — Жан-Пилип Чапу (Jean-Philippe Chaput), Анжело Тремблай (Angelo Tremblay) і Жан-пьер Деспре (Desprйs) опублікували результати даного дослідження на веб-сайті журналу «Медицина сну».
