У перший день літа багато країн світу відзначають Міжнародний день дітей. В Україні та Росії це свято називається трохи по-іншому - День захисту дітей, але від цього його суть не змінюється: у цей день в нашій країні прийнято згадувати про дітей, перш за все про знедолених малюків: сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей-інвалідів. 

Багато організацій, громадських діячів, політиків, бізнесменів і навіть зірок шоу-бізнесу у цей день роблять показові походи в дитячі будинки, щоб таким чином показати, як вони піклуються про дітей. Часто це робиться перед об`єктивами телекамер і сюжети про небачену щедрість й доброту "благодійників" виходять у новинах місцевого або національного телебачення. У цьому не було б нічого осудливого, якби це не робилося тільки раз на рік. Найчастіше такі походи більшості "благодійників" проходять саме раз на рік, 1 червня, - коли вся увага громадськості прикута до дітей, які найбільш потребують захисту. 

Насправді організацій та людей, які регулярно, а не раз на рік, з метою показухи, займаються благодійністю і допомагають знедоленим дітям, не так багато, як цього хотілося б. Але вони, на щастя, є.

Відео дня

Фонд Ріната Ахметова "Розвиток України" приділяє важливу роль допомоги таким знедоленим дітям. Зокрема, за допомогою проекту фонду - Інтернет-порталу "Сирітству - ні!" - за час його існування нових мам і тат знайшли 1826 дітей. Це при тому, що щорічно українці всиновлюють всього близько 2 тисяч дітей. 

"На наш погляд, держава недостатньо приділяє увагу незахищеним дітям. І проблема не стільки у фінансуванні, у наданні матеріальної допомоги дітям-сиротам та позбавленим батьківського піклування, дітям з особливими потребами, а скільки у відсутності державної політики і пріоритетів у сфері захисту інтересів дітей. У будь-якій роботі, спрямованій на захист дітей, ми в ідеалі повинні прагнути до простої істини - балансу інтересів самої дитини і тих осіб, які представляють його інтереси. Але часто досягти такого балансу складно. При цьому держава приділяє більше увагу наслідкам, а причини залишаються непоміченими, що тільки погіршує ситуацію. Тобто, держава оплачує перебування дитини в дитячому будинку, досить дороге, виплачує соціальні допомоги дітям-сиротам, але ніяк не підтримує сім`ю, яка опинилася в складних життєвих обставинах ", - говорить Дар`я Касьянова, керівник проектів фонду Ріната Ахметова" Розвиток України " . 

За її словами, тема допомоги дітям дуже популярна серед громадських організацій і багато організацій реалізують корисні проекти. "Проте немає координації між такими організаціями, робота носить стихійний характер, немає системності", - каже пані Касьянова.

Простих людей, які готові допомогти дітям, в Україні також вистачає. Нерідкі випадки, коли саме за допомогою небайдужих людей вдається зібрати необхідну на операцію дитині суму і тим самим врятувати життя. Також знаходяться люди, які погоджуються усиновити або взяти під опіку дитину, хоча, згідно з офіційною статистикою, кількість таких людей незначна і в останній час знижується. 

У цілому в Україні близько 100 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З них, згідно з даними офіційного сайту уряду, лише 9 тисяч (менше 10% від загальної кількості) виховуються у прийомних сім`ях чи дитячих будинках сімейного типу. Ця цифра мізерно мала, і в останні пару років бажаючих усиновити дитину стає все менше. На думку екс-міністра молоді і спорту Юрія Павленко, Україна ризикує повернутися до ситуації 6-річної давності, коли сиріт частіше усиновлюють іноземці, ніж українці.

Набагато більше в Україні дітей, взятих під опіку чи піклування - таких налічується більше 62 тисяч. Це пояснюється тим, що, на відміну від прийомних батьків, піклувальники отримують від держави чималу матеріальну допомогу. Тому нерідко люди стають піклувальниками відразу декількох дітей. 

"Якби кожна родина взяла б дитину, виховала, вклала у неї трохи душі, то не було б у нас в країні стільки сиріт", - каже Наталя, яка разом з чоловіком усиновила спочатку хлопчика-інваліда, через кілька років сім`я взяла під опіку двох дівчаток. Жінка зізнається, що причиною того, що дівчаток вони не усиновили, а взяли під опіку, є можливість отримувати матеріальну допомогу. Зараз на виховання двох дітей, опікунами яких вони є, вони отримують від держави близько 4 тисяч гривень щомісяця. Без цього, каже жінка, вони б просто не вижили. "Ми б і більше взяли дітей, але просто фізично не можемо через проблеми зі здоров`ям", - ділиться Наталя. 

Але не тільки знедолені діти мають право розраховувати на допомогу держави. В Україні діє широка законодавча база щодо охорони дітей та материнства. Але, незважаючи на її існування, більшість проблем тільки посилюється. Одна з найважливіших таких проблем - це здоров`я дітей. Близько 43% дітей шкільного віку в Україні мають хронічні захворювання, що вдвічі більше, ніж 15 років тому. Адже ці діти - майбутнє країни і майбутнє нації ... Можна багато говорити про причини, чому ситуація склалася саме так. Яскраво демонструє ступінь турботи нашої держави про дітей і їхнє здоров`я наступний факт. Зокрема, прем`єр-міністр Микола Азаров повідомив, що сума, яка піде з бюджету на оздоровлення 2,5 млн дітей у цьому році, становить 180 млн. грн. Але якщо розділити цю суму на кількість дітей, то на кожну дитину, якому держава планує влаштувати відпочинок, піде цілих 72 гривні! Для порівняння: народний депутат Верховної Ради перед відпусткою отримує на руки 38 тисяч відпускних. Таким чином, відпустку 450 народних обранців обходиться країні в 17 мільйонів. Це не враховуючи десятків мільйонів, які щорічно виділяються на депутатські санаторії ... 

Цей світ не без добрих людей, і знаходяться небайдужі люди і організації, готові прийти на допомогу нужденним. Хочеться вірити, що таких з кожним днем їх буде ставати все більше, а знедолених дітей - все менше. І навіть якщо у вас немає можливості матеріально допомогти потребуючої, то можна просто прийти в дитбудинок і на годинку подарувати своє любляче серце, добрі слова і ласкаві руки дитинці, якій цього так не вистачає, яка позбавлений материнської любові і тепла. І робити це бажано не тільки 1 червня! 

Максим Сидоржевський